- Доброго дня, мене звати Микола. Я приїхав з Донецької області, місто Селідово. Тут перебуваю з приводу лікування від опіатів. Справа у тому, що тридцять років я був в системі. Де тільки не був і де тільки не лікувався, куди тільки не їздив. Ніхто мені не допоміг, окрім клініки доктора Василенко Віталія Івановича. Це 100% одужання, тільки вам треба самим захотіти це зробити. Будь-яка людина, незалежно який наркотик приймала, може вилікуватися. Я із тридцятирічним стажем сюди приїхав, і тут дійсно вилікувався. Не просто ломку зняв, не просто дозу збив, а саме вилікувався. Ніде більше такого лікування немає. Якщо є у кого бажання, будь ласка, приїжджайте, тут вам допоможуть.

- Ви мама Єгора, так? - Так. - Що ви можете сказати? Що змінилося в сім'ї? - За ці 2.5 роки ми тільки радіємо і пишаємося своїм сином. Він відновився на навчанні, навчається на факультеті Міжнародних відносин. Він одружився і у нього народилася донька. Ми її дуже любимо. І за все це я дуже вдячна вам, Віталію Івановичу і всім представникам цієї клініки. - Зараз у вас взаєморозуміння в сім'ї? - Ми майже не втручаємося в його життя. А якщо щось треба, припустимо якусь пораду, то я отримую його від свого сина. І з задоволенням приймаю. Навіть у бізнесі, якщо виникли якісь питання, то я завжди з ним спілкуюся.

- Скільки часу пройшло після лікування? - 2.5 роки. - Скажи, будь ласка, що відбулося за цей час у тебе? Що змінилося в житті? - Відбулися великі зміни і в кращу сторону. Я одружився, відновився в університеті, народилася дитина - прекрасна донечка, звуть її Аліса. Займаюся спортом. - Що з минулим оточенням? - Всі "друзі" загубилися. Минуле життя викликає презирство і навіть не хочеться згадувати.

- Денис, скажи, будь ласка, звідки ти? Що тебе до нас привело? - Я приїхав з Красноярського краю, місто Норильськ. Привели мене сюди швидкі наркотики. Про центр почув від своїх двох товаришів. Не те що почув, я знаю що вони тут були і розповідали, що вони тут були. У мене не вийшло сюди потрапити раніше. Після тривалого часу я почав знову вживати, тоді я вирішив не затягувати і приїхав відразу сюди. Я хотів спробувати кинути цю бридку і погану справу.

- Коли ти у нас був? - 15 років тому, у 2000-му році. - Я пам'ятаю, ти років 5 тому до нас приїжджав, так? - Приїжджав. Було діло. Людський організм це така річ, яка все може відновити. Я, перебуваючи в клініці, розлучився з наркотиками. Котігорічно відмовився від алкоголю, трави та інших речовин. Потім почалися проблеми зі здоров'ям. У мене виявили геппатіт С. І те, що кажуть, що це не лікуватися - брехня. Було б бажання. Поступово влився в спорт і веду здоровий спосіб життя. Відчуваю себе добре.

Розкажи хто ти, звідки, і чому ти зараз знаходишся у нашому центрі, у Запоріжжі. Мене звати Віталій. Сам я з України, але зараз проживаю у Штатах. Як довго ти там живеш? Одинадцять років. Я приїхав сюди лікуватися від героїну. Як ти дізнався про наш центр? Брат мого тата побачив по телевізору. Хотів приїхати ще раніше, десь дев’ять місяців назад, але ніяк не виходило, бо мав судимість і треба було з тим закінчити. Судимість? Із-за чого? Із-за наркотиків. Скажи будь ласка, як так вийшло що ти почав цім займатись?

- Всім привіт. Мене звати Діма, я - киянин. На даний момент мені 31 рік. Я колишній пацієнт цієї клініки. Так склалося, що своє 25-річчя я відзначав тут і ось минуло вже шість років. Я був проїздом в Запоріжжі і вирішив зайти сказати "Спасибі" всім хто допомагав мені впоратися з цією проблемою. Я задоволений, я отримав другий шанс. Хоча перші десять днів я ставився скептично і думав, що це все "розвод". Але потім мене зачепило і мені реально ці люди допомогли. І ось минуло вже шість років, у мене нове життя, нова робота, батьки до мене почали ставитися по-іншому, та й я підріс - фізично підріс - я став в два рази товще, у мене зажила щелепа (мені вирізали пів щелепи, тому що я гнив і розкладався).

Дмитро - Мене звати Дмитро. Я з Миколаєва. Моя головна проблема - це алкоголь, спайс і конопля. Ця біда мене губила все моє життя. Дійшло до того, що можна було ставити хрест на роботі та сім'ї. Раніше я займав керівну посаду, був вище ніж начальник цеху. Але все дійшло до того, що ось-ось і робота закінчиться, і вдома дружина вже збирала мої речі. Це правда. Але все одно десь хотілося щось змінити. Мені порадили і розповіли про цю клініку. Це була ниточка ... До цього я намагався десь кодуватися, лікуватися, але мені просто не допомагало.

Я одна з тих матерів, які пережили жахливу трагедію - син-наркоман. Від безвиході, від того, що пропала надія на одужання, всередині залишається порожнеча, зневіра і туга. Але не дарма той, хто вірить і хоче будь-що-будь витягнути свою дитину з наркоманського виру, знайде вихід з найважчої ситуації. У нашому випадку такий вихід ми побачили, прочитавши в "Комсомолці" статтю "Наркоманія виліковна". І одразу відправилися в Запоріжжя, в міську лікарню №1, до доктора Василенко, про якого розповідається у статті.

- Розкажи трохи про себе. - Мене звуть Сотіріс. Я приїхав з Греції. Мені 25 років. Був залежний від наркотиків з 13-ти років. Приїхав сюди, у вашу клініку, до Віталія Івановича. Пролікувався один місяц. - Сотіріс, коли ти лікувався в нашій клініці перший раз? - У 2011 році. - З якими почуттями ти приїхав тоді, якщо ти пам'ятаєш. - З початку все це було несподівано і незвично для мене. Не міг зрозуміти і усвідомити, що зі мною відбувається. - Як проходило твоє лікування? - Чистили кров, уколи, терапії. У мене були рани на руках ... все це вилікували.