Присвячую цей відгук уже колишнього наркомана всім докторам клініки. Зробивши велику помилку в своєму житті, я вже не очікував, що мені можуть допомогти мої лікарі. Я вживав наркотики 17 років, лікувався у клініках м.Миколаєва, але це допомагало лише зістрибувати на невеликий термін. Про центр доктора Василенко В. І. я дізнався ще років 8 тому. Але, напевно, ще не був готовий лікуватися. Все думав, що я не такий, що візьму і сам кину.

Ми приїхали до Вас в клініку, щоб Ви врятували мого сина і мене. Мій син наркозалежний вже багато років, в цьому кошмарі, в цьому пеклі немає вже більше сил жити. У душі сильний біль і страх втратити сина. Я не знала, що мені робити, просила його, молила, щоб він кинув колотися, він обіцяв, але я бачила, що нічого не виходить. Возила його по інших наркологічних клініках та диспансерах з надією, що його вилікують. Але після закінчення лікування, я зрозуміла, що там просто збивають дозу.

- Представтесь, будь ласка. - Мене звуть Шевченко Олександр, мені 38 років. Рік тому я приїхав сюди з великою наркоманською залежністю та пролікувався. За цей рік я забув, що таке наркотик. У мене все вийшло, до мене повернулася сім'я, я відновився на роботі. У мене хороша робота. У мене все добре. - Я знаю, що в тебе з донькою класні відносини. Так? - Так, чудові стосунки у мене в родині, з донькою - все просто супер. Я не бачу зараз абсолютно ніякого іншого життя, крім моєї родини, роботи і своїх близьких. Повернулися всі близькі, тобто все налагодилося, все добре.

Я Анжела із Вінниці, приїхала із чоловіком на лікування від наркотичної залежності, сім’я наша була на грані розлучення через постійні сварки та брехню. Мій чоловік не бажав жити, бачити та визнавати залежність від наркотиків. Від людей почула про лікарню в Запоріжжі, запропонувала чоловікові надію та вихід із цієї біди, що з ним коїлася. Він вирішив спробувати.

Сповідь сестри наркомана. Хочу сказати, що нас в родині у матері було дванадцять, з них сім братів, з яких Руслан - наймолодший. На превеликий жаль шестеро братів померли від наркотиків, не доживши до 25 років. Коли мама померла, Руслану було 7 років. Я в сім'ї була старшою, і намагалася замінити йому маму. Він був слухняним хлопчиком і ріс разом з моїми дітьми. У той час всі шість його старших братів кололися, і коли я отримала новину про те, що старший брат помер - це був справжній удар. У той час я жила в Луганську, а вони в Макіївці.

Всім наркозалежним, хто хоче вилікуватися, без жалю, сумніву приїжджайте в центр Василенко. Мене звуть Аліна, я не вірила у перемогу над наркотиком, у повернення моєї сім'ї, дітей, чоловіка. Я приїхала сюди без надій. Пройшов місяць, я незалежна від алкоголю, наркотиків не тільки фізично, а й психологічно. Я почала жити в свої 32 роки, відчувати емоції, смаки, почала любити життя.

Шановний Віталій Іванович! Дякую за все, а найголовніше - дякую Вам за повернення мене до життя (до повноцінного життя), яке супроводжується радістю, любов'ю, різними емоціями. Я спочатку не сильно вірила, будемо казати, у зцілення, бо була вже байдужою до життя, не боялася смерті (я усвідомлювала, що жити мені залишилося 2-3 місяці, і я до цього була готова).

- Доброго дня, представтесь, будь ласка, розкажіть про себе ... - Мене звуть Павло, я із Запорізької області. Про себе? Ну почав приймати наркотики давно, почав з трамадолу ще як приїхав вчитися до Запоріжжя, потім алкоголь пішов, коли трамадол закінчився. Потім влаштувався на шахту і почав пити. Потім випивка пройшла, і почалися важкі наркотики. Друг дав спробувати гвинт, я його випив, потім гвинта не було, довелося вколотися ширкою, ну і поїхало. У моєму місті продавали відкрито, мені треба було ширки до 10 кубів в день.

Сьогодні 1 вересня 2014. Один з моїх онуків пішов у перший клас. А мій син Павло вступив в новий етап свого життя, як першокласник, по-новому почав пізнавати своє життя і сприймати його. Він все починає з великої літери «А». Я сама - колишній лікар-нарколог, яка допомагала хворим на хронічний алкоголізм і наркоманію починати життя по-новому. Я багато розповідала своєму сину-підлітку про наслідки вживання наркотичних речовин, і ніколи не думала, що він почне їх вживати. І навіть, коли вже бачила в ньому клінічні прояви вживання наркотичного зілля, все ще не могла повірити, що мій син став наркозалежним.

Микола Я приїхав в м. Запоріжжя в центр доктора Василенко В. І. разом з сином Станіславом, лікувати його від наркотичної залежності. Про цей центр я дізнався дивлячись передачу по телевізору в 2010 році. Записав телефони про всяк випадок. А в 2014 році вони все ж таки знадобилися, хоча більш детальну інформацію я дізнався вже з інтернету. Велика надія була на цю подорож. Тепер з упевненістю можу сказати, що надія виправдалася. Віталій Іванович разом зі своїм коллективом вселив віру, що можна перемогти цей страшний кошмар.