Posted on

Захворіти від любові

Про велике сліпе кохання та його справжні причини.

Проблема співзалежності вивчається протягом 20 років. За цей час був накопичений величезний досвід успішного вирішення проблеми наркоманії, алкоголізму через корекцію таких відносин. Чому б вам не скористатися цим досвідом, замість того, щоб повторювати чужі помилки, розплачуючись здоров’ям близьких і своїм власним?

Так що ж таке співзалежність? Єдиного визначення не існує. Фахівці пропонують різні визначення цього стану. Ось деякі з них:

 

  • Співзалежність – це відмова від себе.

  • Співзалежність – концентрація уваги на хворобі іншого, захопленість хворобою іншої людини.

  • Співзалежний – це той, хто повністю поглинений тим, щоб керувати поведінкою іншої людини і абсолютно не дбає про задоволення своїх життєво важливих потреб.

  • Співзалежність – це стійка особистісна дисфункція, пов’язана з відчуженням, неприйняттям своїх власних почуттів, думок, бажань, потреб, із стійкою потребою заповнення своєї особистості особистістю іншої людини, з повною залежністю свого настрою і душевного стану від настрою і стану іншої людини.

  • Співзалежність – це хворобливе бажання керувати поведінкою, контролювати життя, опікати і виховувати іншу дорослу людину.

Особисто мені більше подобається інше визначення, визначення з одного слова – співзалежність – це … любов.

 

Так, так. Любов, яка може бути як зі знаком плюс, так і зі знаком мінус. Якщо це здорове почуття, то воно допоможе людині розкритися як особистості, допоможе стати ще більш здоровою, красивою, успішною. Більше того, здорове почуття допоможе не тільки тому, кого люблять, але й тому, хто любить. Проте навіть таке світле почуття, як любов, може набути якоїсь потворної форми. Любов може бути бездумно шкідливою. Існує сліпа материнська любов. Існує любов, яку важко перенести. Від такої любові можна сильно захворіти і навіть загинути, що і відбувається підчас співзалежності.

Любов – емоційна прив’язаність. І абсолютно нормально, що всі ми до когось емоційно прив’язані: дружина до чоловіка і чоловік до дружини, мати до сина і син до матері. Але у випадку співзалежності емоційна прив’язаність виражена надмірно, перебільшено і навіть болісно. Уявімо собі, що хтось подарував нам своє почуття – любов у вигляді повітряної кульки. Це красиво. А якщо цю кульку збільшити до метра в діаметрі? Це дуже красиво! Це надзвичайно красиво, але дуже незручно. Куди ми з цією кулькою ? Вона ж у жодні двері не пролізе! А якщо цю кульку надути до розмірів вашої кімнати? Як ви будете почуватись? Ви будете страждати і мучитись. Ні зітхнути, ні повернутися. Це ж дуже важко. А якщо кульку ще накачати у дві атмосфери? Від такої любові ми всі загинемо. Сліпа любов часто душить, призводить до формування хвороби і зводить в могилу. Страждає той, кого люблять. Але і люблячий страждає не менше. Якось була на прийомі жінка. А проблемні відносини з алкоголем були і у її чоловіка, і у сина. Так от, вона говорить про себе: «Так, я їх залюбила». Правильно сказала. Залюбити можна до хвороби, залюбити можна до смерті.

Причина цього стану криється в дитинстві. Через якісь дефекти виховання у співзалежних сформувалася низька самооцінка. Частиною своєї особистості співзалежний «застряг» у підлітковому віці. Це підліткові особистості. Така людина забула дати відповіді на головні питання підліткового віку – Хто Я? Для чого Я на цій землі? Як Я повинен реалізувати свою особистість? У чому сенс мого життя? Коли я на прийомі запитую у співзалежної матері пацієнта: «У чому полягає сенс вашого життя?», то часто чую відповідь: «Врятувати сина». Але, дозвольте, це не може бути сенсом життя. Уявімо собі, що син узяв та й сам врятувався, без допомоги матері. Він пройшов лікування і живе тверезо і щасливо. Це ж страшно – мама втратила сенс життя. Їй просто нема заради чого жити. Невже це означає, що вже час лягати в могилу? Повірте, так і буває. Така мати хапається за серце, починає сильно хворіти і ходити по лікарях.

Тому, що немає відповідей на головні питання підліткового віку, на місці внутрішнього «Я», «Я», як особистості, формується сліпа пляма, порожнеча, вакуум. Співзалежний не бачить себе реалізованим у житті. На прийомі я запитую у дружини алкоголіка:

– Хотіли б ви щось змінити в своєму житті?

– Так, хочу, щоб чоловік покинув пити!

– Дозвольте, але пити чи не пити, кидати чи не кидати – це його рішення, це його життя. А у своєму житті ви хотіли б щось виправити?

– Так,  хочу. Ось чоловік кине пити – і у мене все буде добре.

Вона просто не бачить себе у житті. Вона бачить тільки чоловіка з його алкоголізмом, а тому не може здійснювати свою психічну саморегуляцію самостійно, у відриві від хвороби чоловіка.

Цей дефект власної особистості співзалежний намагається заповнити особистістю іншої людини – того, хто знаходиться поруч. Особистістю сина або чоловіка. Через низьку самооцінку, відчуваючи свою неповноцінність вони вважають, що їх не можуть полюбити просто так, за те, що вони є, і такими, які вони є. Тому вони намагаються заслужити або заробити любов.

 

Автор: