Глава, що розповідає про те, що для усвідомлення взаємозалежності необхідно взяти на себе відповідальність за те, що відбувається в родині, а не шукати винних на стороні.
Одже, хвороба вже сформована, лікуватися і жити тверезо хворий не збирається. Він каже: “Я не алкоголік. Захочу і сам кину пити, а не захочу – ніяке лікування не допоможе. І взагалі, я в лікування не вірю!” Між тим, хвороба швидко прогресує і стає важчою. Невже все так безнадійно? Чому в моїй сім’ї все склалося саме так, а не інакше? А як в інших сім’ях? Чому діти, що виросли в одному дворі, вчилися в одній школі, в одних батьків живуть тверезо або вживають спиртні напої помірно, а мій син зловживає алкоголем? Чому одна жінка вийшла заміж за того, що п’є, і поряд з нею він відмовився від алкоголю. А інша виходила за тверезого, і поряд з нею він все частіше став прикладатися до пляшки, у нього сформувався алкоголізм? Так хто ж винен? Хто несе відповідальність за те, що відбувається в моїй сім’ї? Можливо, держава, яка тільки підштовхує до цього; лікарі, що погано лікують; друзі, що наливають, або неспокійна робота? Але така позиція вам нічого не дасть. Державу змінити ви не зможете. Лікарі мають однакову підготовку і в роботі використовують єдині стандарти, а інших, особливих лікарів ви не знайдете. Завдяки величезній практиці російські наркологи кращі у світі і можуть робити те, що лікарям інших країн і не снилося. Друзів ми обираємо собі самі. І можемо вибрати тверезих або п’ючих. А крім того, друзі не мають такого впливу на людину, як сім’я, як дружина або мати. Вплив дружини або матері завжди буде більшим, ніж вплив будь-якого друга, будь-якої компанії. Це навіть не можна порівняти. На роботі п’ють далеко не усі, тобто справа і не в роботі.
Якщо розглядати алкоголізм, наркоманію як хворобу однієї людини, то положення здається безвихідним. І дійсно, що ми можемо зробити, коли він не хоче лікуватися, а примусове лікування наша держава, на відміну від інших цивілізованих країн, майже не застосовує? Але якщо алкоголізм і наркоманію приймати за хворобу усієї сім’ї, то положення із безвихідного може стати абсолютно нормальним, контрольованим, і ось чому:
сім’я – це стійка замкнута система. А коли так, то поведінка дорослих членів сім’ї завжди(!) взаємопов’язана і взаємообумовлена. І досить одному членові сім’ї змінити свою поведінку, як обов’язково зміниться поведінка інших членів. Змінювати таким чином поведінку хімічно залежної людини можна у будь-якому напрямі. Наприклад, дружина або мати може діяти так, що чоловік або син впадатиме в ще більшу залежність від наркотиків, алкоголю. Саме так і діють взіємозалежні. Проте можна діяти інакшим чином, і тоді близька людина прийме рішення лікуватися і жити абсолютно тверезо. Іноді на зміну поведінки взаємозалежних слідує негайна реакція, хворий негайно або найближчим часом відмовляється від алкоголю або інших наркотиків. Проте реакція може заставити чекати до декількох місяців(звичайно не більше року), і від рідних і близьких потрібно мати велику мужність і багато терпіння, щоб передчасно не розчаруватися і витримати достатню паузу для отримання необхідного результату – тверезості.
Одже відповідальність за те, що відбувається в моїй родині, несу я сам? Саме мої помилкові дії призвели до того, що хвороба сформувалася і не гасне? Змінити себе – це в моїх силах, це реально. А як саме, в чому і в якій мірі себе змінити, аби син (чоловік) відмовився від алкоголю (наркотиків), підкаже лікар. Усвідомити свою залежність – означає взяти на себе відповідальність за все, що відбувається у моїй родині, з моїми близькими. Але взаємозалежні не хотять це робити. Вони вперто відстоюють свої переконання та перекладають відповідальність на залежну людину: “Він п’є і не хоче лікуватись, що я можу зробити?”
Ось він, такий-сякий, погано поводится, а я б’юсь, як риба об лід, наче ні при чому. Насправді все не так. Відповідальність за усе, що відбувається в родині, ділиться навпіл. Чи лежить відповідальність за пиятство на чоловікові? Лежить! Але така ж сама відповідальність за пиятику лежить і на його дружині… Чи лежить відповідальність за вживання наркотиків на синові? Звісно лежить! Але інша частина так саме лежить на його батьках. Якщо пиятикою стає який небудь Педро Антоніо з мексиканского серіалу, тоді ми нічого не можемо зробити, адже це відбувається на телевізійному екрані або далеко в Мексиці. Яким чином тут можна вплинути на ситуацію? Але якщо справа стосується близкої мені людини, з якою я живу під однією кришею, в одному помешканні, тоді я просто зобов’язаний це зробити. І якщо я досі цього не зробив, тоді на це є причина. Вона називається – взаємозалежність.
Річ у тому, що з певного етапу захворювання, а саме з середини першої стадії, хімічно залежна людина вже не може стримувати свою хворобу. Вона може тільки паразитувати на почуттях рідних і близьких. Але паразитує хвороба не у будь-якій сім’ї, а тільки там, де їй дозволяють на собі паразитувати. Там, де не дозволяють – хвороба закінчується.
Є таке стійке вираження: “Свита грає короля”. Ось воно! Цей вираз дуже точно характеризує взаємозалежні стосунки. Алкоголізм(наркоманію) “грає” сім’я хімічно залежного. І як тільки гра сім’ї закінчується – у близької людини обов’язково закінчується алкоголізм або наркоманія.
Алкогольна хвороба може звити гніздо тільки в тій родині, де, з одного боку, створені умови для пияцтва, а з іншого – немає ефективної перешкоди пияцтву. Чи можна сказати, що до теперішнього часу ви ефективно протидіяли пияцтву, якщо він п’є все більше і більше? Не можна. Про те, що означає створювати умови для хвороби і як ефективно їй протидіяти, ви дізнаєтеся нижче.
Автор:
Віталій Іванович Василенко
