Про спроби співзалежних прожити життя замість іншого і про те, що з цього виходить.
На рівні поведінки сліпа любов при співзалежності проявляється у двох варіантах: контроль і турбота. Піклуючись про інше і контролюючи іншого, співзалежний відчуває себе потрібним, затребуваним, значущим. Не відчуваючи кордонів своєї особистості, співзалежна людина дозволяє собі втручатися в життя іншої людини, таким чином дозволяє хворобі втручатися у своє життя. Але контроль і турбота, як і багато іншого у випадку співзалежності, виражені надмірно, перебільшено, гротескно і, навіть, карикатурно.
Контролююча поведінка досягає болючого проявлення. Співзалежна дружина або мати намагається все і вся контролювати в житті хворого. Вона відсікає непотрібних друзів, які можуть запропонувати випивку: «З цими дружи, а з цими не дружи». Робить контрольні дзвінки на роботу: «Після роботи в пивну не ходи. Відразу додому». Нав’язує спільне дозвілля: «На вихідні їдемо на дачу. А якщо залишишся вдома, прийдуть друзі з пляшкою». Намагається одноосібно розпоряджатися сімейним бюджетом: «Зарплату мені віддавай, а то ти всі гроші проп’єш або загубиш». Виливає в унітаз знайдене спиртне. У неї завжди є розумне пояснення цим діям: «Без мене він пропаде, потрапить у біду, проп’є гроші, прогуляє роботу, піде у запій », але, дозвольте, вибирати друзів можна дитині, а здоровенному чоловікові вже пізно. Контрольні дзвінки заздалегідь неефективні. Він все одно загляне в пивну. Спільне дозвілля, звичайно ж, потрібене, ніхто не сперечається, але нав’язувати його не треба. Якщо вилити горілку в унітаз, він займе гроші на нову пляшку, але менше пити не стане. Він і сам знає, як витратити зарплату: пропити або купити ліки для матері, а дітям одяг. Якщо проп’є – зробить помилку, а за помилки доведеться розплачуватися. Але співзалежні не дають близькій людині права на помилку. Вони вважають, що він не має права помилятися. Тим часом хімічно залежний все одно помиляється, бо дружина і батьки прагнуть будь-якою ціною розплатитися за його помилки. Вони просто не дають йому відчути помилковість свого вибору. Якби цього не відбувалося, саме життя вже пояснило б йому, що є добро, а що є зло. Так, він наробить помилок, наламає дров, наб’є шишок і зрештою зробить правильний вибір – тверезість. Він же не дурний і здатний відрізняти шкідливе від корисного. На жаль, співзалежні в це не вірять. Вони тримають його за дурника. Тому помилки здійснює той, хто п’є, а розплачуються за нього дружина та батьки.
Незважаючи на суворий контроль, алкогольно -залежний чоловік (син ) все одно потрапляє в неприємні ситуації, прогулює, йде в запій, пропиває гроші все частіше і частіше. Незважаючи на очевидну марність і безглуздість контролюючої поведінки, співзалежні дружина або мати тішать себе думкою, що їй вдалося вберегти близьку людину від ще більш страшних наслідків.
Контролююча поведінка стає тотальною. На прийомі в психотерапевтичному кабінеті співзалежну маму легко розпізнати. Вона відповідає за іншого. Я ставлю запитання синові: «Скажіть, в яких дозах ви вживаєте алкоголь?» А мама каже: «Та він по пляшці на день випиває!» Я запитую у сина: «Скажіть, скільки у вас алкогольних днів у місяці?» А мама перебиває: «Та він по двадцять днів на місяць п’яний». Вона не дає йому рота відкрити, і завжди знаходить «розумні» пояснення цій дивній поведінці.
– Але ж як, лікарю? Він же обдурить вас. Він же прикрасить, зменшить. Він введе вас в оману, і ви не зможете розібратися в його випадку .
– Дозвольте. Але ж я фахівець. Я розумію, що при першій зустрічі хімічно залежний захоче зберегти обличчя, виглядати краще. Можливо, він десь прибреше, можливо десь прикрасить. Та заради Бога! Але я буду задавати питання таким чином, що у своїх відповідях він буде сам собі суперечити. Я не стану викривати його в брехні, але в результаті у мене буде повна картина хвороби.
Співзалежна дружина (або мати) намагається думати за іншого, вирішувати за іншого, відповідати за іншого. За великим рахунком, вона намагається жити за іншого! Але це ж неможливо. Ми можемо прожити лише своє життя.
Хрестоматійний приклад співзалежності ми бачимо у фільмі «Діамантова рука». Перед відправленням човна кореспондент радіо задає питання туристові: «Скажіть, як вас звуть?» Але співзалежна дружина вихоплює мікрофон у чоловіка: «Семен Семенович Горбунков». Кореспондент знову намагається поставити запитання туристові: «А раніше ви вже бували за кордоном?» Але дружина знову не дає чоловікові відповісти. Вона вихоплює мікрофон і відповідає за нього: «Ми хотіли купити шубу, але вирішили все ж таки спочатку з’їздити за кордон». Можна собі уявити, які емоційні перевантаження відчуває людина, за яку думає, відповідає, вирішує дружина або мама. Якби ми простежили за цією сімєю в житті, то виявили б, що через 5-7 років у Семена Семеновича Горбункова, дуже ймовірно, сформувалася б алкогольна хвороба , якщо дружина до того часу не виправить свою поведінку. Власне, алкоголізм вже починає формуватися. Ми бачимо, як громадські інтереси (з пляшкою в ресторані «Плакуча верба» або в готелі) превалюють над інтересами сім’ї, дітей. Це і є та сама співзалежність, що є основним пусковим фактором для хвороби, а надалі не даватиме їй згаснути .
Надмірний контроль при співзалежності не тільки неефективний, але й шкідливий. Скільки б дружина (мати) не контролювала – хвороба прогресує, стає важчою, з кожним днем наближається до свого трагічного фіналу. За більш сприятливим збігом обставин хвороба перетворюється в слабоумство, а за несприятливим – хімічно-залежний потрапляє до в’язниці, на інвалідне ліжко, або, як найчастіше буває – на кладовище.
Одже це означає, що не треба контролювати? Що станеться, якщо припинити шкідливий контроль? Так, наркоман (алкоголік) наламає дрів, наробить помилок, сподіваючись, що дружина, батьки та діти стануть за них розплачуватися. Стануть розсьорбувати заварену їм кашу. А якщо не стануть? Він наб’є собі шишок, йому доведеться самому розплачуватися за свої помилки, і життя швидко розставить все на свої місця. Саме життя швидко пояснить йому, що таке добре, а що таке погано. Саме життя поставить його перед вибором – пити, чи не пити, вживати наркотики, чи не вживати, жити чи не жити… Питання стоятиме ребром, гранично гостро і саме в такому формулюванні. Адже жити він хоче і любить. Інакше він давно б щось із собою зробив, щоб не мучити дружину, дітей і батьків. А якщо так, то доведеться пройти лікування в повному обсязі і відмовитися від алкоголю та інших наркотиків раз і назавжди. Він же сам собі не ворог!
Автор:
Віталій Іванович Василенко
