Глава про стереотипно – шаблонну поведінку та її очевидну неефективність.

Мислення хімічно залежного спотворене алкоголем або наркотиками. Він сам собі не радий часом, але він заплутався і просто не бачить виходу із ситуації. Досить йому надати повну і достовірну інформацію про те, що, як і чому з ним відбувається (з цим завданням може впоратися тільки фахівець), і він, якщо інтелектт його ще зберігся, зробить правильні висновки і буде жити тверезо.

Але співзалежність – це дзеркальне відображення хімічної залежності. Всі ознаки, всі симптоми хвороби знаходять своє відображення в співзалежності. Мислення співзалежних спотворене не менше, аніж у алкоголіка чи наркомана. Співзалежний теж заплутався, теж не радий своєму життю і теж не бачить виходу. Він щосили намагається змінити ситуацію, але для вирішення проблеми він використовує один з трьох явно неефективних засобів. Існує три улюблених ролі співзалежних: роль рятувальника, роль праведного переслідувача та роль жертви.

Рятувальник – піклується, опікає, рятує і няньчить … кого? Дорослого чоловіка, який і сам може подбати про свою матір, дружину або дітей … якщо захоче. А якщо не захоче, то зробить помилку, а за помилки доведеться розплачуватися. Але співзалежні не дають йому це зробити. Помилки робить він, а розплачуються за них дружина, батьки та діти. Співзалежна мати (або дружина, яка бере на себе роль матусі для чоловіка) каже: «Ну як же мені про нього не дбати, адже він мій син. Він такий слабкий і безпорадний. А коли йому було 5 років, він сильно хворів».

Можна погодитись з тим, що мама зобов'язана піклуватися про сина, а якщо позбавить його своєї турботи, то це буде злочином … якщо синові немає 18 років. Але якщо він вже повнолітній, тепер його черга піклуватися про батьків, повернути свій синівський борг. Що стосується його хворобливості, слабкості і безпорадності, то куди ж вони діваються, коли треба знайти грошей на горілку чи шукати наркотики? Він проявить величезну силу, ясний розум і прекрасну кмітливість у своєму прагненні до алкоголю чи наркотиків. А значить, йому вистачить сили, розуму та кмітливості, щоб прийти в тверезість, якщо не заважати своєю турботою або рятуванням.

І добре б турбота і рятування були ефективними. Але скільки про нього не дбають, скільки його не рятують, а він з кожним роком п'є все більше, впадає в ще більшу залежність від алкоголю або наркотиків. Чому б дружині або батькам не зробити висновок про неефективність і навіть шкідливість такої стратегії поведінки? А тому що рятують, опікуются, няньчать і дбають вони … не про нього, а про себе. Це псевдоальтруізм, з-під якого визирають довгі вуха егоцентризму. Все це робиться, аби відчувати себе потрібними у цьому житті.

Інша улюблена роль співзалежних – роль праведного переслідувача. Праведний переслідувач кричить, лається, звинувачує, читає нотації, вчить життя, контролює, виховує, викриває в непристойних вчинках свого чоловіка або сина. Виливає в раковину алкоголь із знайдених пляшок. У запущених випадках хапається за качалку або за сковорідку. За життя це безкомпромісний борець з несправедливістю. Праведний переслідувач просто насолоджується своєю правильністю і безкомпромісністю… А де ж результат такої «виховної» роботи? А хімічно залежному ні жарко ні холодно від криків і лайки. А йому в одне вухо влетіло, а в інше вилетіло. Він думає: «Собака гавкає, вітер носить». Він каже: « Якщо ти на мене кричиш, піду і на зло вип'ю в два рази більше». Одже, ця стратегія теж неефективна? Дружина або батьки роками кричать і лаються, а він п'є все більше і більше. Одже, не треба кричати і лаятися, треба діяти якось інакше? Звичайно, виховувати треба було раніше, коли синові не було 18 років. А зараз його треба не виховувати, а лікувати. А якщо він не хоче лікуватися, то самим звернутися до фахівця і беззастережно виконати всі його рекомендації.

 

Нарешті, третя улюблена роль співзалежних – роль жертви. Жертва плаче, шукає співчуття, скаржиться на свою долю: «Яка я бідна і нещасна, як мені з ним важко, як мені від нього дістається, яка я пригноблена!» А сама нічого не робить для того, щоб змінити свою долю на краще. Приклад. Мама сина – алкоголіка скаржиться: «Ми з сином живемо у двокімнатній квартирі. Він приведе п'яну компанію, а мене на вулицю виганяє. Я все літо провела на лавочці перед під'їздом. Мені вже весь будинок співчуває». Це роль жертви. Вона шукає співчуття, а сама палець об палець не хоче вдарити, щоб змінити ситуацію на краще.

Я вже говорив, що усвідомити співзалежність – це означає взяти відповідальність на себе. Можна сказати: «Син мене матюкає і виганяє на вулицю». А можна те ж саме сказати іншими словами: «Це я дозволяю синові лаяти мене матом, виганяти мене з квартири, так до мене ставитись». Так не дозволяйте. Здавалося б, що простіше продати квартиру, розділити майно. На свою частину грошей мама зможе купити окреме житло, якщо не в обласному центрі, тоді в районному центрі. Адже їй своєї пенсії вистачить на ліки, на молоко і сирок. А як син розпорядиться своєю частиною грошей і майна – це його справа. Він же не маленький і не дурень. Але, на жаль, мама в це не вірить. Вона відповідає: «Він проп'є все і знову прийде до мене жити!»

Так! Саме так все і відбудеться … якщо мама не позбудеться співзалежності! А тепер давайте уявімо, як розвиватимуться події, якщо мати подолала в собі співзалежність. Насправді, квартиру частіше пропивають в кінці другої стадії хвороби. А в цьому випадку ми маємо справу з початком другої стадії, коли дружина вже вигнала з дому, з роботи звільнили, а от мама поки ще не відмовилася від сина. Однак, буває таке, що квартиру пропивають саме на цьому відрізку. Якщо домінує хворобливо змінена частина особистості, тоді, можливо, він продасть квартиру і поїде до матері. Міркувати він буде приблизно так: «Ось приїду до мами, вона мене прийме, і я знову почну паразитувати на її почуттях. Я знову почну смоктати з неї соки». А мама, яка позбулася співзалежності, дверей не відкриє. Адже перед дверима не син, а його хвороба: «Хворобу в будинок не пущу!» Через зачинені двері мама дасть добру пораду: «Їдь в наркологічний диспансер, пройди повний курс лікування, потім влаштуйся на роботу з гуртожитком. І якщо тоді ти захочеш про мене подбати і віддячити за все, що я для тебе робила, то я з вдячністю прийму твою турботу». Співзалежна мати лякається:

– Що ви говорите?! Він не поїде лікуватися. Він же почне двері до мене в квартиру ламати!

– А ви викличте міліцію і напишіть на нього заяву. На перший раз синові дадуть п'ятнадцять діб за хуліганство, а на другий раз попередять: ще одна заява від мами – отримає два роки в'язниці. Питання – чи стане він знову ламати двері при таких діях матері? Навряд чи. Швидше за все, він почне «тиснути на жалість», стане просити: «Мамо, впусти. Я ж дві ночі в підвалі ночував». А мама, яка позбулася співзалежності, дверей не відкриє, а через закриті двері дасть добру пораду: «Їдь в наркологічний диспансер. Там тобі дадуть подушку, ковдру і чисту постіль». Він знову почне канючити : «Мамо, дай хоч скоринку хліба, я два дні нічого не їв». А мама, яка позбулася співзалежності, через закриті двері вкаже: «У наркологічному диспансері триразове харчування, а я приїду тебе провідати, привезу яблука і груші»!

– Що ви, доктор. Він ні за що не поїде лікуватися. Швидше, він з бомжами опинеться.

– А ось це заради Бога. Подобається йому на чистій постелі з яблуками та грушами в наркологічній лікарні – будь ласка. Подобається йому в підвалі з бомжами, вошами і щурами, голодним, холодним, в бруді, де його за людину вважати не будуть, – теж будь ласка. Він буде «бомжувати». Але з бомжами остаточно він виявиться тільки на третій стадії хвороби, коли головний мозок та психіка будуть дуже сильно і незворотньо зруйновані алкоголем. На початку другої стадії ще немає таких глибоких змін, і ресурсів для одужання у людини цілком достатньо. Ну поживе з бомжами два- три місяці, і йому там сильно не сподобається – там немає любові, немає нормальних людських відносин. Він же пам'ятає, що ще зовсім недавно у нього була тепла і чиста постіль , його любили і чекали , на кухні були продукти , а зараз … Всім серцем він захоче повернути втрачені блага. Він зробить правильні висновки, пройде лікування у нарколога, влаштується на роботу з гуртожитком, на іншу роботу, заробить на окреме житло і … почне допомагати матері. Ось що трапиться, якщо мама позбавиться від жалю до хвороби, від співзалежності! На жаль, співзалежних в це не вірять.