Можливо, співзалежні недооцінюють небезпеку, а тому і не хотять діяти ефективно.

Чому ж співзалежні не хотять діяти ефективно? Ні, не можна сказати, що вони нічого для хворого не роблять. Роблять, і дуже багато, але діють імпульсивно, непослідовно, з великим запізненням, не доводять розпочату справу до кінця. Чому? А тому, що не цілком уявляють розміри загрози. Алкоголь, як і інші наркотики, руйнує головний мозок. Перша стадія алкоголізму триває в Росії в середньому п’ять років (йдеться про неліковані випадки). Друга стадія хвороби протікає за часом стільки ж, скільки й перша. На третій стадії (а це вже стадія бомжів на вокзалі) психічне здоров’я вже на нулі. Виходить, що за 10 років, відведених на першу і другу стадію алкогольної залежності, руйнується 100 % психічного здоров’я, а за один рік життя з алкоголем втрачається до 10%. За один рік життя з алкоголем при синдромі залежності руйнується до 10% кори головного мозку! Але психічне здоров’я для співзалежних – це щось абстрактне, ефемерне, неконкретне. Чи то справа фізичне здоров’я: ось голова, ось руки, ноги, тут печінка, тут нирки. А уявіть собі, що близька вам людина щороку втрачає 10 % фізичного здоров’я: цього року – відрубав собі руку, в наступного – виколов собі око, потім вирвав собі нирку, потім – відрізав половину кишечника. Як ви почуватиметеся, і якою буде ваша реакція? Без сумнівів, при такій поведінці близької людини ви не залишитеся байдужими і, незалежно від його бажання, швиденько відправите його на лікування в психіатричну лікарню.

Коли ж за рік втрачається 10% психічного здоров’я, це не так шокує. Ну перестав займатися вихованням дітей, дрібниця – а це спалено алкоголем 10% кори головного мозку. Ну не проявляє турботи про батьків, і це переживемо – втрачено ще 10% сірої речовини. Ну звільнили з роботи, дрібниця – ще 10 % головного мозку зруйновано. Ну втратив інтерес до протилежної статі, хіба це важливо – ще 10 % скинемо з рахунку. А чи так їх багато, цих відсотків? Людина на очах у близьких втрачає свою душу, а як вони реагують? Вони до цих пір не звернулися до фахівця. А навіть якщо і звернулися, то відмовилися виконати всі запропоновані лікарем рекомендації.

Або про наркотики.

Прийшла біда. Виявилося, що син вживає наркотики. Що робити батькам наркомана? Як переконати сина в необхідності лікування? Як зробити, щоб не виніс з будинку останнє? Як вберегти його від в’язниці, від поганого впливу «друзів»? З чого почати боротьбу за його життя і здоров’я. Запитання. Запитання…

Перша помилка, яку часто роблять батьки наркомана, це неправильна оцінка ступеню і масштабу існуючої небезпеки. Вони думають, що найстрашніше, що може статися в цьому випадку – смерть у молодому віці від передозування наркотиків або самогубство. Вони вважають, що дуже велика небезпека захворювання і передчасної смерті від СНІДу або вірусного гепатиту. У першу чергу вони стурбовані тим, як би син не витягнув все з дому і не потрапив до в’язниці за напад або за крадіжку.

І дійсно, всі ці побоювання обгрунтовані. Все це колись обов’язково відбудеться, якщо проблема не буде вирішена водночас. Але смерть, в’язниця, втрата фізичного здоров’я і всього нажитого, це ще не найжахливіше!

Давайте поміркуємо над цим. Кожен по-своєму розуміє сенс життя. Але в будь-якому випадку він не може складатися тільки з того, щоб зустріти глибоку старість. Праведному смерть не страшна. Комусь відпущений короткий вік, але якщо він прожитий гідно, по- людськи, душа буде врятована.

Кажуть, від тюрми і від суми не зарікайся. Зріла, сильна людина вийде з ув’язнення ще більш загартованою, витримає це випробування з честю. І тому чимало прикладів.

Втрата фізичного здоров’я – велика втрата, але вона не є абсолютною перешкодою для багатства духовного життя. І багатьом здоровим людям не завадило б повчитися цьому у деяких інвалідів.

Так, наркоман віддає за дозу те, що було здобуте багаторічною працею, потом, мозолями. Але невже ви не пожертвуєте всіми цими речами, щоб врятувати йому життя. А ось дійсно найстрашніше, що відбувається з наркоманом, це втрата психічного здоров’я і духовного початку. Найтрагічніший, найстрашніший результат вживання наркотиків – це повний розрив зв’язку з Богом і замордована душа. До кінця усвідомити і зрозуміти ступінь цієї загрози здатна тільки людина, яка вірить в Бога. Але і переконаний атеїст здригнеться від перспективи швидкого та незворотнього руйнування особистості при відносному зберіганні зовнішнього вигляду .

Вже перші дози наркотиків руйнують психіку. Першочергово руйнується емоційна сфера, здатність до регуляції настрою. Дуже швидко ці зміни стають незворотніми. Тому наркомани, які відмовилися від наркотиків, навіть через кілька років утримання, нездатні до адекватних емоційних реакцій, схильні до депресій з глибоким коливанням настрою.

Вони вже не можуть тонко відчувати навколишній світ, близьких людей, не кажучи про прояв таких складних і стійких емоцій, як любов. А нездатність кохати – що це, якщо не смерть?

Якщо наркозалежна людина своєчасно не отримає медичної допомоги, то незабаром слідом за емоційною сферою руйнується і ментальна сфера. Розумова діяльність спочатку перекручується, підпорядковується одній ідеї фікс – найважливішій ідеї наркотичного одурманення. Порушується здатність до вирішення складних, а надалі і найпростіших завдань. Знижується рівень інтелекту. Втрачаються особистісні якості. Людина стає розумово обмеженою, недоумкуватою.

В останню чергу наркоман втрачає волю. Вольових імпульсів вистачає лише на те, щоб поїсти, поспати і сходити в туалет. В інший час він бездумно дивиться в телевізор або у стелю.

Під час цієї хвороби психіка руйнується значно швидше, аніж тіло. Наркоман перетворюється на ходячого мерця, в домашню тварину без будь-яких людських ознак. А тому у батьків немає часу на роздуми, вмовляння і переконання. Вони не мають права чекати, поки хворий сам одумається, сам прийме рішення відмовитись від наркотиків. Психічне здоров’я, ресурси для одужання тануть з кожною новою дозою прямо на очах. Реакція батьків на факт вживання сином наркотиків повинна бути жорсткою, блискавичною, адекватною ступеню загрози.

Автор:

Віталій Іванович Василенко