Рак Душі

«ПЕРШИЙ МІЙ ПАЦІЄНТ ВЖЕ 25 РОКІВ НЕ ЗГАДУЄ ПРО НАРКОТИКИ»

– Як народжувався ваш унікальний метод лікування?

– Починалося все з приватної практики лікування за допомогою стрес-шокової терапії пацієнтів після інсульту, хворих на ДЦП і страждаючих алкоголізмом. Це давало непогані результати: були випадки, коли після сеансів паралізовані не тільки починали ворушити руками і ногами, але піднімалися з колясок та милиць. Тоді ж у мене з’явився і перший наркозалежний пацієнт. З тих пір пройшло 25 років, він живий-здоровий. Кинув вживати наркотики, створив сім’ю, досяг успіхів у житті.

– Дивилася в записі ваш сеанс, видовище аж ніяк не для слабкодухих…

– Це викликано необхідністю стресового втручання у психіку хворого і навіювання думки, що наркотики – це смерть. Після лікування пацієнти не повинні допускати можливості повернутися до їх вживання, наші сеанси – не релаксація, а напруга. Але з кожним хворим ми працюємо за індивідуальною схемою.

– Таке враження, що під час сеансу ви і самі перебуваєте в стані трансу.

– Так і є. Метод стрес-шокової терапії передбачає дзеркальне відображення всього, що відбувається на сеансі, тому і лікарі, і пацієнти під час лікування і після нього мають сильне перенапруження. Особисто я скидаю по три кіло ваги, а колосальне навантаження навіть призвело до проблем із зором: відшарувалася сітківка.

– Крім стрес-шокової терапії, у вас є інші методи?

– За бажанням пацієнтів, щоб закріпити ефективність лікування. Хворому вводиться спеціальний препарат тривалої дії, несумісний з наркотиками, або імплантуються блокатори опійних рецепторів. Деякі хворі хочуть знати, що їх чекає, якщо вони зірвуться. Тоді проводимо так звану провокацію, вводиться невелика доза наркотику, яка може призвести до смертельно небезпечних станів: зупинки серця, дихання, набряку мозку, коми, судомних нападів. З цих станів його виводить реанімаційна бригада. Ми називаємо це “лікування смертю”, але до подібних заходів ми вдаємося в поодиноких випадках.

– На вашу думку, наркозалежність – хвороба чи щось інше?

– Я називаю наркозалежність раком душі, який своїми метастазами руйнує життя не лише того, хто вживає наркотики, але і його близьких і рідних.

– Були пацієнти, які поверталися до вас знову?

– Деякі поверталися і в другий, і в третій раз. Трапляється, приходять, як я називаю, безперспективні хворі, які не налаштовані на позбавлення від наркозалежності. У такому випадку я відразу попереджаю і пацієнта, і його батьків, що лікування навряд чи буде успішним.

«ГОЛОВНЕ – ПОВЕРНУТИ НАРКОМАНАМ ВІРУ В СЕБЕ»

– Звернула увагу, що у вас дуже доброзичлива обстановка: до пацієнтів ставляться дуже шанобливо.

– Це люди, які прийшли отримати від нас допомогу, вже той факт, що вони хотять вилікуватись, заслуговує поваги. Таке ставлення до хворого – частина методу лікування. Не секрет, що навіть самі наркомани махнули на себе рукою. Ми намагаємося повернути їм віру в себе. Так, вони хворі, але не покидьки суспільства. Тому я завжди кажу своєму пацієнтові: «Я не ТЕБЕ ненавиджу, я ненавиджу в тобі НАРКОМАНА», і наче «препарую» його на дві частини: його наркоманську особистість і нормальну людину.

– Здивувало, що центр мало схожий на клініку, де лікують від наркозалежності: на вікнах немає грат, ніякої охорони, пацієнти вільно пересуваються територією.

– Лікування – справа добровільна. Приїхав – лікуйся. З пацієнтом весь час знаходиться хтось із рідних. Без супроводу він не має права виходити за межі клініки. Порушуєш режим – до побачення, виганяємо без розмов.

– А чи правда, що саморекламою ви не займаєтеся? Як про вас дізнаються?

– За «ланцюжком» – від хворих, що вилікувалися у нас. На лікування їдуть з Росії, Ізраїлю, Канади, Німеччини, Туреччини, Італії, США, Білорусі, країн Сходу. Зараз лікуються два грека, зовсім не говорять по- російськи.

– Як же ви спілкуєтеся з ними?

– По-перше у них є перекладач, а по-друге, на сеансі важливі не тільки слова, але і жорстка, авторитарна інтонація, з якою вони вимовляються.

– Чому лікуєте тільки іногородніх або іноземців, і не приймаєте запорожців?

– Місцевих важко утримати від спокус, що зовсім поруч.

– Серед ваших пацієнтів були відомі особистості?

– Доводилося лікувати досить відомих людей серед співаків і музикантів. Кого саме – лікарська таємниця.

«БУДЬ ЛАСКА, ЖИВИ!»

– Вам ніколи не приходить в голову думка, що ви боретеся з вітряками?

– Я повинен надавати допомогу тим, хто цього хоче, а боротися з поширенням наркотиків повинна держава, причому найжорсткішими методами.

– Що ви говорите пацієнтові, коли він виписується з клініки?

– Прошу, щоб він залишився жити. Бо ті, хто зривається і повертається до наркотиків, можуть дійсно померти.

– А якщо людина зірвалася, але знову приїхала до вас лікуватися, ваші перші слова до неї?

– (підвищує голос, в ньому з’являються «залізні нотки», – ред.) Мені прикро за те, що ти не зміг!

– Ви спілкуєтеся з колишніми пацієнтами?

– З багатьма. Дзвонять, пишуть листи, спілкуємося через інтернет.

– Дехто, кажуть, називає вас другим батьком, хтось Богом…

– Іноді дійсно здавалося, що я як Бог, зможу все. Але реальність опустила мене на землю. Я відчуваю величезний біль, через те, що не зміг врятувати власну дружину,яка померла від онкології.

– Вам є чим пишатися в житті?

– Результатами нашого центру: ми грамотно і кваліфіковано допомагаємо тим, хто цього потребує.

– Скільки ваших пацієнтів назавжди позбулися наркозалежності?

– Від 70 до 80 відсотків. Решта, на жаль, перебороти в собі залежність не змогли. Мій метод дає дуже хороші результати, але він не всесильний. Тримає ж не капсула, тримає те, що ми намагаємося вигнати наркотик з голови. Якщо зірвався – це невдача нашого колективу, яку ми не тільки аналізуємо, а й проносимо через себе.

«ЦИФРА»

У 1985 році в області зареєстрували 140 наркозалежних, зараз – близько 10 тисяч. З них більше 600 чоловік неповнолітні. В Україні цифра хворих наркоманією вже «зашкалила» за 100-тисячну позначку. Фахівці ж стверджують, що число наркозалежних більше офіційних даних в рази.

газета “Острів свободи”