Запропоновано принципово новий метод лікування наркозалежності

Запропоновано принципово новий метод лікування наркозалежності, заснований на комплексному, етапному підході до терапії будь-якої форми наркоманії. Центральним у подоланні наркозалежності є суперстрессовий, потужний вплив на свідомість і підсвідомість пацієнта, створення своєрідного «псіхоенергоблока» проти будь-якого наркотичного засобу і взагалі наркоманського засобу мислення і життя. Це досягається особливим чином організованим психотерапевтичним процесом, центром якого є гіпноз з виявленням глибоких трансових станів, відповідних 4-й стадії – ступеня каталепсії. Особливу увагу приділено доклінічній підготовці пацієнтів. У комплекс терапевтичних методів входять засоби ліквідації абстиненції, після цього – безперервна психокорекційна, психоаналітична та реабілітаційна робота, на завершення курсу лікування – кодування спеціальною полівалентної сироваткою на строк від 3 до 6 років, з навіюванням страху смерті від найменших доз наркотиків; іноді проводиться перевірка дієвості сироватки шляхом «провокації», з використанням феномена клінічної смерті, що закріплює відмову пацієнта від наркотику.

Враховуючи, що катамнестичні відомості щодо вилікованих нами хворих зібрані у досить дисперсному часовому інтервалі (від 2 – х до 15 -ти років), ми наводимо нижче узагальнену таблицю результатів лікування, залежно від віку хворих у момент початку нашого лікування (див.таблицю № 1).

Таблиця №1 Результати лікування наркоманії в залежності від вікових груп

Вікові групи

(на початок лікування)

Усього хворих

 

Вдале лікування

 

Рецидиви

 
 

Абс.

% на кінець

Абс.

% до групи

Абс.

% до групи

до 20 років

365

36,5

341

93,5

24

6,5

21-30 років

387

38,7

300

77,5

87

22,5

31-40 років

199

19,9

167

83,9

32

16,1

старше 40 років

49

4,9

46

93,9

3

6,1

ЗАГАЛОМ:

1000

100,0

854

85,4

146

14,6

 

Ця зведена таблиця, як нам здається, наочно відображає ефективність практичного здійснення принципово нового підходу до проблеми терапії наркоманії.

Висновки

Згідно даним таблиці, загальний підсумок проведеного лікування за новою комплексною методикою свідчить про високу ефективність обраного нами підходу до подолання наркозалежності – успіх досягнуто в 85,4 % всіх випадків. Невдачі ( рецидиви ) були в 14,6 % випадків, аналіз причин яких ми наводимо нижче. Найбільш ефективним виявилося лікування в двох «крайніх» за віком групах – до 20 років (93,5 % успішного лікування) і старше 40 років (93,9 % успішної терапії), відповідно були найменшими невдачі (6,5 % і 6,1 % випадків).

Це цілком зрозуміло: у групі наркозалежних у віці до 20 років «стаж» наркоманії значно нижче, ніж в інших групах, підлітки, юнаки і дівчата, схильні до наркоманських упереджень зі своєю незміцнілою психікою в більшій мірі, ніж будь-хто, в такій же мірі сприйнятливі і до лікувального, психострессового, впливу. З іншого боку, особи, що відносяться до старшої вікової групи – після 40 років, з великим «стажем» наркоманії, парадоксально, на перший погляд, «змикаються» з групою самих юних наркоманів. Це також цілком закономірно – більш «тверезий» погляд таких осіб на свою долю, велика відповідальність за себе, свою родину, часом щире каяття за багаторічне перебування у страшній, рабській залежності від наркотику, і звідси – більш «вистраждане» і стійке бажання вибрати ненаркоманське майбутнє. Найменше число успішних результатів лікування і найбільше число зривів – у віковій підгрупі 21-30 років (відповідно 77,5 % і 22,5 %). Це також цілком зрозуміло: позначається досить великий «стаж» наркоманського способу життя і тяжіння до наркотиків, і разом з тим, як пояснюють свої зриви ті особи, хто зірвався, але, з ряду обставин, не помер, а повернувся на повторний курс лікування, розрахунок на свою «фортецю і молодість». Той факт, що закодовані в нашій клініці все ж подолали навіяний їм страх смерті від зриву «коду», більшість з тих, хто «зірвався», пояснюють приблизно однаково: ось типові їх «самозвіти» – «було сумно, хотілося знову відчути кайф», « я ще не наситився», « вирішив спробувати по трохи, авось, не помру», « бажання колотися було сильнішим за страх смерті». Як правило, зрив кодування буває у осіб, які не пройшли провокацію, тому віра в кодування знову підтримується поясненням, що «сироватка не прижилася, оскільки вона не була перевірена». І навіть у тих випадках (вкрай рідкісних!), коли зрив таки стався після проведеної в клініці провокації, пояснення цілком зрозуміле – з нез’ясованих причин сироватка не втрималася в організмі стільки часу, наскільки була розрахована, крім того, привхідні шкідливості ( алкоголізація, супутні хвороби, травми тощо) могли послабити дієвість сироватки. Більше того, можна з упевненістю говорити про те, що 100 % всіх випадків зривів відбулося на тлі алкоголізації!

Нижче наведені дані про кількість і динаміку зривів по роках ( див.таблицю № 2).

ТАБЛИЦЯ № 2 Накопичення зривів кодування за часом з моменту виписки хворих з клініки

Строки виписки з клініки

Абсолютна кількість зривів

% до всіх хворих

до 3-х місяців

25

2,5

до 6-ти місяців

81

8,1

до 1 року

108

10,8

до 2-х років

135

13,5

3-5 та більше років

146

14,6

ЗАГАЛОМ:

146

14,6

 

Таким чином, накопичення кількості хворих, у яких стався «зрив» кодування, в основному, відбувається протягом першого року після виписки з клініки, в більш віддалені терміни їх стає все менше, що пояснюється насамперед нестійкістю первинного ефекту лікування у цих осіб, що визвана вже зазначеними факторами, що нівелюють досягнуті в клініці результати, насамперед повернення до «філософії і життя наркомана», алкоголізація, «затягування» тим середовищем, в яке повертається хворий після виписки зі стаціонару.. Слід зазначити, що ми спеціально загострили увагу на невдачах, оскільки, при переважній більшості успішного лікування нашою новою методикою -85,4 % всіх випадків. Важливо було з’ясувати, де «не спрацював» наш метод, щоб довести його до 100%-го успіху. Адже ті хворі, які, не повіривши в кодування, зірвалися, почавши знову вживання наркотиків, поплатилися своїм життям, причому, за катамнестичними відомостями, отриманими від їх рідних і близьких, смерть настала або миттєво, або після короткого періоду важких соматичних ускладнень (сепсис, легенево -серцева недостатність, туберкульоз тощо). Частина з тих, хто «зірвався», і залишився жити, повернулися на повторний курс лікування, пройшовши який, дали стійкий ефект в подальшому. Слід також відзначити, що найбільший відсоток рецидивів був у місцевих жителів.

У листах, у самозвітах пацієнтів, у яких спостерігався стійкий терапевтичний ефект, виражено те якісно нове, що міцно зв’язалося з свідомістю та підсвідомістю хворих. Це свідчення не лише «страху смерті від зриву кодування», це новий світогляд, нове ставлення і до колишнього «я» ( наркоманського ). І до свого життя і майбутнього > Я зараз по-новому дивлюся на світ, хочеться жити, працювати, любити», « Я вже забув, що таке кайф, від одного слова «наркотик» мене вивертає навиворіт», «Зі мною сталося щось надзвичайне, таке могло зі мною відбуватися тільки в дитинстві, в юнацькі роки», «Я став впевненим у собі, я зможу тепер все згаяне за роки наркотичного життя надолужити, повернути моральні та матеріальні борги рідним і оточуючим», «Я заново народився, дякую Віталію Івановичу та всьому персоналу клініки!»

На завершення хочеться зробити спробу аналізу ефективності запропонованої мною комплексної методики терапії наркозалежності як дієвого засобу подолання страшної недуги, що вражає самий цвіт людства – його молодь.

1. Насамперед ефективність лікування залежала від потужності, суперстрессовості гіпнотичного впливу, занурення пацієнта в такий глибокий трансовий стан, який , крім його каталептичного ступеня, виявляв ще більш глибинні, на рівні «родових матриць» ( С. Гроф, 1994), фазні стани.

2. «Крещендо», з яким проводилося наростання сили гіпнотичного впливу, призводить, мабуть, до стану, який можна назвати «надпровідністю» лікувальної інформації, що створює своєрідне «лікувальне кільце» в асоціативних шарах кори головного мозку, що закріплюється вже не тільки функціонально, рефлекторно, але й біологічно, на рівні розширюваних дендритних зв’язків, чим і пояснюється той міцний «щит», який відторгає пацієнта від його колишнього наркоманського потягу.

3. Істотною ланкою створення такого роду захисту є етапність і систематичність інших видів психотерапевтичного процесу – психоаналізу, психокорекції, терапії поведінкою та ін, що створює необхідні передумови до посилення основного лікувального чинника – гіпнозу. Нарешті, кодування і його перевірка, «провокація», з переживанням страху смерті, є не тільки етапом, що закріплює лікувальний ефект, але й самостійно чинним психо-соматичним прийомом, що підвищує у свідомості пережитий стан клінічної смерті від наркотику та «ціну життя» без нього. ..

4. Використання нашого досвіду лікування наркоманій допоможе багатьом лікарям – наркологам, психіатрам, психотерапевтам – у пошуку ще більш розгорнутих і ефективних способів подолання «білої смерті».