Наркотична залежність – причина або наслідок?

У статті “Легенда про демонічний наркотик”, написаній доктором Брюсом Александером, йдеться про експеримент над щурами, який він проводив у 70-і роки, з метою дослідити вплив соціального та фізичного середовища на ймовірність гризуна потрапити в залежність від такого наркотику, як кокаїн.

Автор статті був першопрохідцем у цій сфері, і його роботу продовжували і вдосконалювали інші вчені. Суть дослідження полягала в тому, що коли гризуни опинялися в неблагополучних умовах (у маленьких одиночних клітках з поганим харчуванням), вони частіше за інших виявлялися залежними від наркотичного препарату. На противагу їм, гризуни, що потрапили в сприятливе середовище, з великим простором, хорошим харчуванням та іншими гризунами, рідко воліли пити воду з наркотиком, і були менш схильні до розвитку залежності.

Цей експеримент іноді згадують, коли говорять про те, що характеристики наркотику не важливі, а наркотичний розлад (НР) не є наслідком впливу наркотиків. Деякі навіть стверджують, що даний експеримент доводить, що НР – це «надбана поведінка», яка практично завжди зворотня, і що НР не може бути хронічним і прогресуючим у природному середовищі. Проте походження і розвиток наркотичного розладу, викликаного вживанням речовини, мають набагато більше підводних каменів.

Оточення та генетика

По-перше, наркотичний розлад, як і більшість психіатричних і поширених соматичних захворювань, включає в себе взаємодію між генетичною вразливістю та екологічними факторами. Велика частина цієї генетичної вразливості ділиться між декількома класами психічних захворювань, в тому числі біполярним розладом, тривожністю, розладом особистості, СДУГ і прикордонною тенденцією до складності контролювати свою поведінку. Сотні, а може й тисячі, генів роблять крихітний внесок у розвиток вразливості до цих розладів, ось чому, виявляється, так складно виявити послідовність для кількісної оцінки факторів ризику та розробити нові методи лікування. Існують також конкретно-наркотичні генетично певні риси, завдяки яким можна визначити до вживання якого наркотику може бути схильна людина. З цих причин деякі люди звикають до опіатів, а не до алкоголю.

Отримуючи стимулюючу реакцію на алкоголь або опіати, зростає ризик розвитку залежності до певного наркотику. Цей ризик також зростає через відсутність побічних реакцій на речовину, і який наркотик обрали відпочатку. Наприклад, практично кожен героїновий наркоман відчував приємну стимулюючу дію наркотику, коли вперше його спробував, в той час як інші відчували б нудоту, сонливість і свербіж. Майбутній алкоголік – це людина, яка у студентські роки жадала продовження вечірки в той час, як інші вже були у «відключці» або їх нудило через випитий алкоголь. Людина, яка відчуває нудоту, неясне мислення, седативне відчуття, навряд чи буде схильною до алкоголізму в майбутньому.

Навколишнє середовище також робить важливий вплив на розвиток залежності. Наприклад:

• Продаж алкогольних напоїв у супермаркетах збільшує їх вживання серед населення.
• Якщо марихуана і героїн стануть коштувати дешевше, будуть якісними і доступними, їх вживання зросте.
• А підняття оподаткування на алкоголь і сигарети, навпаки, знизить їхню популярність.
• Те, як оточуючі люди сприймають вживання наркотиків і алкоголю, також має велике значення.

Вплив епігенетики

Однак важливі не тільки ці соціальні фактори. Як і у випадку з багатьма іншими хронічними психіатричними і фізіологічними захворюваннями, наприклад, діабетом, задіяні гени можуть бути «відключені». Гени можуть «включатися» і «вимикатися» у такому динамічному процесі як епігенетика. ДНК в генах може бути не запущена до моменту, коли фактори зовнішнього середовища не починають провокувати процес. Один з найпоширеніших механізмів запуску подібного гена – дитяча безпритульність, навіть в тому сенсі, коли батьки просто не приділяють дитині належної уваги. Важливо відзначити, що епігенетичні зміни в прояві генів можуть бути постійними не тільки для конкретної людини, але і для її нащадків. Це означає, що нехтування дитиною в ранньому дитинстві, залежність батьків, злидні, голод можуть призвести до зростання наркоманії, злочинності, самогубств, вбивств і тяжких психічних захворювань у довгостроковій перспективі.

Здатність до адаптації

І нарешті, залежність розвивається тільки внаслідок тривалого впливу наркотику на мозок. Нейроадаптація відноситься до тих змін у механізмах мозку, які регулюють вживання конкретного препарату, що спричиняє порушення контролю над вживанням, тягу і знижену здатність пригнічувати наркотик.

У підсумку, НР формується зі складного поєднання кількох факторів: оточення людини (20-30 чоловік), її психологічних переживань, а також генетичних та епігенетичних процесів. Розробка нових методів профілактики та лікування наркоманії і алкоголізму вимагає розуміння динаміки цієї складної системи.

Автор:

Віталій Іванович Василенко