Наркоманія, невротизм і креативність

Ні для кого не секрет, що багато відомих людей в тій чи іншій мірі страждали залежністю, чи то протягом усього життя, чи в якийсь період. Наприклад, Зигмунд Фрейд і Томас Джефферсон не гидували кокаїном, а Білл Гейтс і Стів Джобс відкрито визнавали свої експерименти з ЛСД. Багато творчих умів страждали залежністю: Курт Кобейн, Дженіс Джоплін і Джиммі Хендрікс лише маленька частина тих геніальних музикантів, які були з наркоманією на «ти», особливо з таким наркотиком, як героїн. Це змусило вчених зацікавитися, чи існує зв’язок між творчістю, невротизмом (а багато хто з творчих людей страждають ним) і наркоманією. Чи існує певний компонент в невротичній свідомості, який робить людину більш сприйнятливою до залежності?

Сер Ісаак Ньютон сформулював закони гравітації, створив телескоп і розвивав математичні теорії. Він був схильний до нападів депресії, і одного разу пережив нервовий зрив. У цьому сенсі Ньютон був схожий на інших творчих людей-невротиків. Чарльз Дарвін, наприклад, страждав нудотою і розладом шлунково-кишкового тракту, коли відчував сильний стрес. Багато сучасних вчених припускають, що він переживав панічні атаки. А Вінстона Черчілля, функціонального алкоголіка, час від часу охоплювали важкі напади депресії.

Якими б не були причини «зламів» психічного здоров’я цих людей, численні дослідження знайшли зв’язок між креативністю і невротизмом – схильність розжовувати одну й ту ж думку, і негативне мислення. А всім відомо, що пригніченість і почуття безвиході штовхають людей до вживання психоактивних речовин. Деякі вчені припускають, що творчість і невротизм – дві сторони однієї медалі.

Коли людина сама себе накручує

Невротизм (не плутати з неврозом) є рисою особистості, яка змушує людину накручувати власні думки, призводить до занепокоєння та ізоляції. Невротичні люди високо сприйнятливі до речовин, що викликають залежність. Вони також гірше справляються з професіями підвищеного ризику, військова авіація або знешкодження бомб не їх коник, там потрібні холоднокровні особистості, які можуть працювати під тиском. З іншого боку, невротизм допомагає людям творчих професій. Дослідження показали, що при оцінці невротизму, творчі люди набирають більше балів, ніж люди, не задіяні в сфері творчості.

У людей, які скаржаться на велику кількість негативних думок, активується частина мозку, яка називається медіальна префронтальна кора головного мозку, навіть у розслабленому стані. Ця область задіяна в оцінюванні рівня загрози людині. Іншими словами, у таких людей немов існує особливий генератор в голові. Вони можуть просто лежати на ліжку, або сидіти в кріслі, тобто перебувати в спокійній обстановці, як раптом їх охоплює почуття занепокоєння.

Думки, які самі собою утворюються

Такі «само-генеруючі» думки цілком здатні змусити людину відчувати себе нещасною. По суті, людина починає вигадувати проблеми, яких не існує. Люди, схильні до невротизму, мають особливу чутливість мигдалеподібного тіла в мозку. Ця частина органу відповідає за формування почуття страху і тривоги. Таким чином, невротики не тільки винаходять проблеми, а й стають ними одержимі.

Однак ті ж «само-генеруючі» думки пов’язані з навичками планування і здатністю затримувати негайну винагороду в центрах головного мозку. Невротичні люди можуть відчути себе нещасними спонтанно, проте вони також спонтанно приходять до нестандартних рішень своїх проблем. Навіть до таких, як вживання наркотиків і алкоголю з метою полегшення. Тривале самокопання і зацикленість на проблемі стоять в корені невротизму.

Геній і тривога

Мозок невротика може володіти стійким «режимом за замовчуванням». Це своєрідна схема в мозку, яка активується, коли людина нічим не зайнята. Медіальна префронтальна кора є частиною цієї системи. Якщо невротики не можуть самостійно «відключити» такий генератор думок, він змушує їх постійно обмірковувати проблему, і не важливо, реальна вона, чи вигадана.

Це дійсно є проблемою, тому що невротики, як уже було сказано, володіють надчутливим мигдалеподібним тілом. Відповідно уявні проблеми стають причиною необґрунтованої, але сильної паніки, яка в свою чергу призводить до затяжних депресій.

Автор:

Олексій Олексійович Батраков