Якщо перешкодою для лікування алкоголізму є лише небажання батьків і дружини діяти ефективно, то для лікування наркоманії є й інші перешкоди.
Тепер про алкоголізм. Казки про те, що алкоголізм без бажання не лікується, розповідає сам алкоголік.
Але чому в них вірять дружина і батьки? Чому вони не змусять чоловіка, сина лікуватися і жити тверезо? Тому що «мені шкода сина», «я його боюся», «не хочу псувати з ним відносин». Тому що «я вже все перепробувала».
Спробуємо розібратися по порядку. Матері, що жаліє сина – п’яницю, чомусь зовсім не шкода його дружину, своїх онуків, їй не шкода саму себе. Та й по відношенню до сина, до його здоров’я вона жалості не проявляє. Вона шкодує тільки його алкоголізм і не хоче псувати відносин з його хворобою. Але хвороба сама зіпсує з нею стосунки і скоро прийде час, коли стане просто нестерпно. Ось тоді мати прокляне себе за те, що народила такого сина, і піде від нього світ за очі, хоч в лютий мороз, хоч у темну ніч, залишивши всі свої речі.
Іноді рідні та близькі кажуть, що бояться п’яницю. Але вони повинні собі чітко уявляти, що це ще квіточки. А ягідки будуть через рік, через два, коли розміри пияцтва збільшаться ще в два -три рази і їм відкриється по-справжньому звіряче обличчя цієї страшної хвороби. Звичайно, техніки безпеки при контактах з алкогольно-залежною людиною дотримуватися треба. Але боятися його не слід, тому що алкоголізм – це хвороба, що протікає за певними законами, і поведінка п’яниці цілком передбачувана.
Якщо ви поговорите з дружиною алкоголіка, яка «вже все перепробувала», то з’ясується, що вона дійсно спробувала дуже багато чого. Вона купувала розрекламовані лікарські препарати і місяцями пичкала ними чоловіка. Вона зверталася до чаклунів та екстрасенсів. Вона плакала і сварилася, просила по-хорошому і погрожувала розлученням, займалася самолікуванням і лікувала у бабусь. Вона дійсно все перепробувала, крім … лікування у фахівця. Уявіть собі, що у вашого сина (чоловіка) апендицит. Станете ви оперувати його на кухні підручним інструментом? Ні в якому разі! Його ж можна таким чином вбити! А ось лікувати алкоголізм чи наркоманію дружина або батьки намагаються… Результат приблизно той самий.
Досить миритися з хворобою і шукати виправдання власної слабкості і бездіяльності. Скиньте заціпеніння перед смертельною небезпекою, що нависла над вашим чоловіком, сином, над вашою родиною. Повірте, ваших сил цілком достатньо, аби, у співпраці з лікарем, впоратися з цією недугою.
З наркоманією справа йде інакше. Тут постаралися народні обранці, депутати-законодавці, слуги народу.
На Заході, якщо ваш син потрапив у біду, став залежним від наркотиків, ви можете бути впевнені, що вам допоможуть. Державна наркологічна служба представлена ??мережею медичних установ, в яких зайняті 15% практикуючих лікарів. Основну роботу з лікування наркоманії виконують лікарі приватної практики (до 85% від загального числа психіатрів-наркологів). Ціни на лікування просто астрономічні. Але вони не лякають батьків наркомана, тому що вони знають, що 70 % від цієї суми оплачує держава. Ще близько 20% сплачуються інститутами медичного страхування. Велика частина від залишку суми компенсується громадськими та благодійними організаціями. І тільки невеликий, цілком розумний відсоток доведеться вносити з власної кишені. Все суспільство зацікавлене у вирішенні проблеми наркоманії… в розвинених європейських країнах.
В Росії до питання лікування наркоманії підходять інакше. Приватним лікарям просто заборонено лікування наркоманії. За законом «Про обіг наркотиків … ” 1998 р. лікування наркоманії та лікування наркоманії анонімно може бути дозволено лише державним медичним установам. Ми віримо, що прийняття цього закону продиктоване виключно турботою про здоров’я населення і нічого поганого в ньому немає, хіба якщо … державна наркологічна служба дійсно здатна лікувати наркоманію ефективно і якісно. Але ті ж депутати, що доклали руку до розробки і проштовхування цього безглуздого (щоб не висловитися міцніше) закону, одночасно допускають недостатнє фінансування медицини. У держави немає грошей на ліки, на обладнання, на гідну зарплату лікарям, на навчання фахівців і т.д. Іноді немає грошей навіть на те, щоб виставити пост міліції при вході в наркологічний диспансер, де лікують наркоманів. Але й цього мало. Мабуть, держава стурбована тим, що лікарі наркологічної служби здатні вирішити проблему наркоманії без грошей, без ліків, без обладнання, на чистому ентузіазмі. В цьому випадку діє наказ міністерства, що регламентує навантаження психіатра на прийомі – 12 хвилин на пацієнта в амбулаторному порядку … Що можна зробити з наркоманом за 12 хвилин? Хіба що створити видимість лікування. Можна дати йому таблетку «від голови» або ще чогось. Самим затятим,що дійсно намагаються видертися з обійм хвороби, можна дати відразу дві таблетки. Виходить, що і тим лікувати заборонили і цим лікувати не дають. А що без лікування залишається наркоману? Два шляхи: до в’язниці та на кладовище. Обирай собі свій шлях, молодим скрізь у нас дорога … Тільки ж цих молодих до нас не з Місяця закинули, це ж наші діти.
Сказати, що наркоманію взагалі ніхто не лікує, було б не вірно. Є платні і безкоштовні послуги державної наркологічної служби, і є медичні реабілітаційні центри. Законом для приватних лікарів залишена лазівка ??- лікування заборонене, але дозволена реабілітація хворих на наркоманію. Однак реабілітація ніколи не замінить собою лікування, це зовсім не одне і те ж саме. Може, хтось і йде на порушення закону і під вивіскою реабілітації проводить саме лікування наркоманії. Але скористається такою лазівкою не всякий сміливець, а тільки той, хто впевнений у своїй безкарності і не боїться відкликання ліцензії. Про те, як позначається на ціні і якості товару (а медичні послуги – це теж товар) відсутність великої і здорової конкуренції, ми вже знаємо. От і давайте чухати потилиці. От і давайте шкребти в бороді. Залишати наркоманів без лікування ніяк не можна – вони просто загинуть. Але й закон порушувати – теж не годиться. Я для себе вибір зробив. Якщо цивільні закони суспільства не збігаються з загальнолюдськими, тоді поступати буду по совісті .
Автор:
Віталій Іванович Василенко