Posted on

Спосіб невербального індукційного навіювання

Спосіб невербального індукційного навіювання для подолання психологічної залежності при наркоманії.

Василенко В.І., Саржевський С.М., Шевченко О.В.

Центральна лікарня Жовтневого району, м. Запоріжжя

В лікуванні наркоманії найбільш складним і складновиліковним є подолання психологічної залежності від психоактивної речовини. Мужньо переносячи явища абстиненції, пацієнти наполегливо просять надалі «вибити наркотик з голови», «забути кайф», описуючи це як найболісніший стан.

Подоланню цієї залежності заважають підсвідомо сформовані механізми психологічного захисту, які фактично є різновидом пристосувальної реакції індивіда. Найчастіше вживаним варіантом цього захисту є «витіснення», яке обумовлює своєрідну «забудькуватість» негативних сторін вживання наркотику і пов’язаних з цим фактів асоціальної поведінки.

Комплексна методика, застосована нами в Центрі лікування наркоманій (Центральна лікарня Жовтневого району, м. Запоріжжя), основою якої є авторитарний варіант групового навіювання, спрямована на актуалізацію всього негативного, що привносить в життя пацієнта психоактивна речовина (В.І.Василенко, Патент України 45030А від 26.02.01р.). Активно використовується посилення стану страху, тривоги, болі, переживання «загибелі від наркотику». Так долаються захисні механізми пацієнта, які є засобами самообману і спотворюють або заперечують сприйняття реальності. Щоденні сеанси навіювання проводяться з наростанням сили впливу, що формує огиду і навіть «агресію до наркотику», і сприяє більш стійкому ефекту. Емпірично знайдена ефективність подібної динаміки дозволила припустити велику результативність при досягненні пацієнтами, внаслідок навіювання, епізодів затьмареної свідомості, у вигляді функціональних, за структурою переважно сутінкових станів (транс). Справжнє припущення перевірено протягом 2 років застосування саме даного варіанту навіювання. Спостереження за пацієнтами з різних країн ( Росія, Україна, Німеччина, Греція, Ізраїль) з різним стажем залежності, різноманітним віковим діапазоном (14 – 47 років) дозволило визначити загальні закономірності поведінки в стані трансу.

Як правило, стан затьмареної свідомості частково або повністю амнезувався, при ньому значно змінювався поріг больової чутливості. «Відгук» на суггестію проявлявся у вигляді «феноменів відторгнення»:

1: криків, що супроводжувалися падіннями, функціональними судомами (частіше тонічними) з повтореннями окремих слів, фраз, плачем, іноді неузгодженим мовно-рухомим збудженням;

2: нудотою, блювотынням, тремором кінцівок і вираженими вегетативними проявами;

3: значною емоційною лабільністю зі сльозами і каяттям про скоєне в минулому;

У деяких випадках стан проявлявся «давніми захисними механізмами» з явищами каталепсії, прийняттям пози ембріона і рефлексами орального автоматизму.

Прояви навіювання взаємопотенціювались пацієнтами, що дозволяло стійкіше закріпити їх надалі, а в деяких випадках подолати певну психологічну та емоційну протидію. На завершення сеансу визначалися загальні для всіх учасників явища фізичної астенії з вираженими вегетативними симптомами. Все, що відбувається, контролюється і регулюється психотерапевтом, повністю редуціюється поза сеансами навіювання.

Закріплення фіксації негативних фактів з минулого і потенціювання відчуттів на колективних сеансах проводиться в індивідуальній психотерапевтичній бесіді. Поставлена ??задача вирішується шляхом активного згадування ситуацій, які були раніше внаслідок наркотичного сп’яніння. Дуже часто вони сприймаються як давно забуті або дуже важкі для відтворення. Пацієнту наполегливо, з закритими очима, пропонується знову пережити ці трагічні епізоди, концентруючись на якомусь одному образі. Цей образ фіксується, подумки виноситься на зовні, змінюється за формою, кольором під керівництвом лікаря. Психотерапевт спостерігає за пацієнтом, його сенсомоторними, вегетативними і очними проявами. З метою підвищення ефекту хворого залишають на 10 – 15 хвилин на одинці, щоб перед внутрішнім поглядом трагічний результат описуваної ситуації фіксувався емоційно.

Велика ефективність справжнього комплексного підходу (87,2 % хворих) перевірена на катамнезі протягом року. Закінчення термінів «кодування» не змінювало наявності відрази, чи агресії до «наркотичного» стереотипу життя. Наявність подібних проявів реагування на колективних сеансах, присутність емоційного відгуку часто на міміку, жести, зовнішній вигляд і модуляцію тембру голосу в першу чергу дозволило спробувати роботу в групі пацієнтів при відсутності можливості прямої мовної комунікації. Таким чином, лікувався пацієнт з Греції, який абсолютно не розмовляв російською мовою і спілкувався за допомогою перекладача. Практично колективні сеанси навіювання були в даному випадку невербальною суггестією з можливістю закріплення та індукції всередині групи пацієнтів. За допомогою перекладача були доведені лише ключові слова – «коди», що формують ставлення до наркотичної речовини – «наркотик – смерть», «наркотик – біль», «наркотик – страждання». У зв’язку з унікальністю даного випадку, коли вперше був ефективно застосований справжній варіант комплексного навіювання, ми наводимо коротку виписку з історії хвороби цього пацієнта.

Хворий К., 1974 року народження, громадянин Греції поступив в клініку 19.11.04 року. При госпіталізації пред’являв скарги на тривогу, дратівливість, напруженість, фізичну слабкість, нездужання. Сон поверхневий, переривчастий, з частими пробудженнями, сновидіння з «наркоманським змістом». Турбують виражені, що посилюються до вечора, болі в м’язах рук, ніг, попереку. Постійно відчувається виражена пітливість, озноб, свербіж в носі і нежить, сльозотеча, профузний пронос. Періодично виникають коливання настрою зі зниженням самооцінки, песимізмом стосовно майбутнього, дратівливістю і конфліктністю; в ці періоди думки навколо наркотику зосереджені особливо сильно, постійне бажання «тільки б вколотися».

Анамнез життя і хвороби.

Спадковість психічними захворюваннями не обтяжена. Народився в Греції в сім’ї робітників, був першою дитиною, має двох молодших братів. Отримав середню освіту, далі не вчився. Останні 3 роки ніде не працює через вживання героїну. Раніше працював на заводі батька, там же працюють обидва брати. Брати наркотичні речовини не вживають. Неодружений, перший сексуальний досвід був у 18 років, але до дівчат і сімейного життя особливого інтересу не відчував. Проживає з батьками. За характером себе оцінює як спокійний, товариський, люблячий компанію. Вперше спробував героїн в 19 років під час служби в армії. Після першого вживання відзначалася нудота, блювота, відчуття жару. Однак після повторних епізодів (курив або нюхав) відчув ейфорію у вигляді теплої хвилі, яка піднімається знизу вгору і супроводжується станом радості, веселощів; цей період проходив дуже швидко. Пробував вживати гашиш, але не сподобалося, тому на відміну від стану під час прийому героїну «виглядав дурнем», на висоті сп’яніння наголошував на стані дурковатості або невмотивованої смішливості. Епізодично вживав і кокаїн, але кинув через матеріальні міркування. Через 1 – 1,5 місяці після початку вживання героїну сформувалася психологічна залежність і прийом наркотику став регулярним. Стала зростати толерантність до 1,5 – 2,0 грам на добу, тому що ейфорізуючий ефект знижувався і за тривалістю і за якістю відчуттів. Ще через місяць сформувалася фізична залежність з проявами, подібними зі скаргами при справжньому вступі. Перший час намагався працювати, допомагав батькам на заводі, але з обов’язками не справлявся. Протягом захворювання тричі проходив курсове лікування (всього 15 місяців) від залежності в клініках Німеччини, Італії, Греції. Лікування включало в себе медикаментозні призначення (транквілізатори і антидепресанти), психотерапію (психоаналітична, групова корекція) та наступна психологічна реабілітація. Максимальна ремісія, яка спостерігалася після лікування – 1,5 місяця відмови від наркотику, після чого знову починав вживання героїну з новою силою. Зазначає, що особливо важким був період через 2 – 3 тижні після відмови від психоактивних речовин, коли залишається астенія і порушення сну, знижується настрій, виникає психічний дискомфорт, дратівливість, злостивість з виразним погіршенням надвечір. У цей час практично неможливо було «встояти від наркотику». Батьки дізналися про нашу клініку від російськомовних греків, що раніше лікувалися в нашій клініці, побачили ефективність терапії та подзвонили, отримали згоду на лікування.

Клініка і перебіг захворювання.

Протягом чотирьох днів з моменту надходження в центр спостерігався виражений абстинентний синдром, що супроводжується вищезазначеними скаргами. З першого дня був настрій на лікування, але сумнівався в його ефективності. Проводився комплекс детоксикаційних, седативних засобів, підключалися транквілізатори (сибазон, тіопентал Na), антидепресанти (саротен, продеп). Контакт з пацієнтом у цей період був малопродуктивним, залишався напруженим, періодами вибуховим і конфліктним з перекладачем, обтяжений відсутністю сну. Кидався в очі зовнішній вигляд хворого – виражена худорба, запалі щоки, насторожений, зацькований погляд, все це супроводжувалося зниженим апетитом і ускладнювалось відсутністю можливості широкого спілкування з іншими пацієнтами через мовний бар’єр.

Через 6 днів на першому сеансі в основному спостерігав за іншими, не закривав очі або підглядав. З острахом сприймав те, як плачуть і кричать інші пацієнти. При індивідуальній бесіді з психотерапевтом просив роз’яснення, що відбувається на колективному сеансі і чому. Однак і після докладних відповідей не міг зрозуміти ситуацію, досить ефективним був лише конкретний переклад повторюваних фраз, пов’язаних з негативною дією наркотику. На другому тижні охоче йшов на психологічні бесіди, але до тестів ставився без інтересу. Виявлялася незрілість суджень, психологічний інфантилізм, особливо в переоцінці минулого образу життя, осмислення перспектив у майбутньому, розуміння необхідності працювати та створювати сім’ю. При оцінці по тесту Леонгарда найвищі бали показав за тривожними (24) і циклотимічними (21) рисами характеру, збудливі риси (18) також значно перевищували показники норми (12). Під час відповідей на тестах «будинок, дерево, людина» демонстрував відсутність реальних планів на майбутнє, заперечував потенційну допомогу близьких, виявляв вибірковість сприйняття інформації про свої можливості.

Після третього суперстрессового групового сеансу навіювання відчував виражені вегетативні прояви у вигляді пітливості, оніміння і похолодання ніг, проходження «гарячої хвилі» по всьому тілу; сприйняв це як початкові прояви результатів лікування. Ще через тиждень проведення подібних сеансів розвинувся стан трансу з тремором всього тіла, блювотою, криками до хрипоти, це було закріплене електроконвульсивною терапією в докоматозних параметрах. Подібні ефекти у інших пацієнтів створювали можливість індукції. На початок третього тижня вдалося сформувати стійкий негативний ефект по відношенню до наркотичної речовини, це проявлялося навіть на фізичному рівні. Коли при вигляді шприца або розмові про «кайф» з’являлася тривога, тремор усього тіла, нудота іноді з блювотою. Значно зміцнів і фізично, поправився на 8 кг, сформувалася впевненість у можливості подальшого самостійного життя, підвищилася самооцінка. Даний ефект був закріплений протягом третього тижня і 14.12.04 р. після «кодування» від опійних похідних пацієнт був виписаний. Перед випискою він розумів російською мовою всього кілька слів, в основному вітання і прощання. Однак останній тиждень активно намагався перебувати в середовищі видужуючих хворих, відчуваючи можливість емоційної підтримки і співпереживання. Розповідав, що зовсім не пам’ятає «прихід», запевняв, що сеанси «стерли це з голови».

В даний час ми маємо піврічний катамнез: пацієнт не вживає наркотичні речовини, працює на заводі у батьків, має намір створювати сім’ю.

Обговорення результатів лікування.

У цьому клінічному спостереженні ми бачили пацієнта з тривалим терміном опійної (героїн) наркоманії, сформованим вираженим синдромом абстинента. Він неодноразово намагався лікуватися в різних країнах Європи з максимальною ремісією 1,5 місяця, тобто йдеться про складновиліковний випадок. Особливості особистості з підвищеною тривожністю, емоційною лабільністю та схильністю до вибуховості сприяли «зривам» і формували песимізм щодо одужання.

Складною в данному випадку була і відсутність прямого мовного впливу на пацієнта. Однак поєднання суперстрессового навіювання з проявами субпсихотичних станів з індивідуальною психологічною роботою сформували стійкий ефект. Практичні навіювання під час групових сеансів проявлялись на невербальному рівні і емоційно закріплювались.

Висновки

1. Суперстресові групові сеанси навіювання в авторитарному варіанті з проявом контрольованих епізодів зміненої свідомості – ефективний метод подолання психологічної залежності у різних варіантів наркоманій.

2. Доповнення «візуальної актуалізації» негативних проявів вживання психоактивних речовин є успішною індивідуальною методикою для підготовки до групових сеансів і закріплення ефекту під час.

3. Наявність невербального сприйняття сугестії є унікальною можливістю ефективного лікування за відсутності прямого мовного контакту, або взагалі мовної комунікації.

Автор: