Олексій (33 роки)

– Здравствуйте.
– Добрий день.
– Розкажіть, будь ласка, звідки ви до нас приїхали?
– Я приїхав із Харкова.
– Чому ви вирішили лікуватися в клініці доктора Василенко?
– Одного дня я прийшов до цієї думки, бо далі вже нікуди було затягувати. Вирішив лікуватися і дізнався про цю клініку від колишніх друзів.
– Вони тут були?
– Так, вони були тут. За їхнім прикладом було видно, що все нормально і вирішив поїхати. Саме сюди. Я не їздив ні в які інші лікарні.
– Ви одразу приїхали сюди?
– Так. Я розумів, що адекватне лікування може бути тільки тут. Саме те, яке мене цікавило. Мене не цікавило лікування, яке може вивести з фізичної залежності. З фізичної залежності я міг сам вийти спокійно і легко. Ну як, не легко, але мені це вдавалося десять-п'ятнадцять разів. Мені потрібна була психічна підтримка і якийсь блок.
– Розкажіть, чим запам'яталося лікування.
– У першу чергу, я ніколи не думав, що може бути таке ставлення лікарів і персоналу до таких людей; умови і саме лікування, тобто процедури – кріосауна, солярій, масажі, все це реально дуже допомагає. Ти відпочиваєш душею і тілом, при цьому відновлюєш своє втрачене здоров'я.
– Розкажіть свої враження про сеанси Віталія Івановича.
– Сеанси – це взагалі окрема тема. Спочатку, коли я приїхав, я підозрював, що тут є якісь сеанси, якась психологічна робота з людьми. Але я не підозрював, що це буде саме так. Я приїхав у неділю і потрапив на дихання. Я спочатку навчився правильно дихати, а потім я вже пішов на сеанс. Мені пояснили як правильно дихати, як входити в трансовий стан. У перший день я увійшов у трансовий стан і проспав дві години. Потім, у понеділок, я пішов на сеанс і відчув його повністю – ті фрази, які використовуються, сильно зачіпають. Від цього хочеться і кричати, і плакати. У цьому стані можна донести що завгодно. Є жорсткі сеанси, і м'які, але все одно кожні по-своєму спрямовані на якусь дію або бездіяльність.
– У вас залишилася тяга до наркотику?
– Тяга зникла. До наркотику не тягне взагалі. Наркотик викликає відчуття жалості. Я бачу деяких хлопців, які продовжують цим займатися, або просто зустрічаю «вбиту» людини на вулиці, нічого крім жалю я не відчуваю. Іноді хочеться їм допомогти, а іноді ти розумієш, що сам ти нічого не зможеш зробити, цій людині допоможе тільки самоусвідомлення цієї проблеми і якимось чином лікування. Це вже кожен сам собі вибирає. А зупинити і сказати: «Припини все це робити» – це марно.
– Ви можете пригадати на який день у вас зникла тяга? Вона відразу зникла чи знадобився час?
– Ні, не відразу. У мене це все пішло на шостий день. Я сюди приїхав вже без фізичної залежності. Може й була невелика фізична залежність. Я приїхав сюди на шостий день тверезості, але все одно ще були проблеми зі сном, з ногами і з загальним станом. Я почав забувати про наркотик на сьомий-восьмий день, на другому тижні перебування я відчув себе краще.
– Який у вас був стаж?
– Близько шести років. Спочатку це була не повна система, це було півтора місяці з великими перервами, потім останні чотири роки, це була щільна система.
– Скільки ви вже не вживаєте?
– Рік.
– Які зміни відбулися за цей рік?
– Щоб змінити щось, я вирішив змінити все. Починаючи від місця проживання, колом спілкування і закінчуючи інтересами. Я поїхав в інше місто з дружиною і дитиною; змінив коло спілкування; я почав захоплюватися рибалкою і туризмом, там є дуже багато цікавих людей. Все дуже класно!
– Ви б хотіли побажати що-небудь людям, які думають їхати чи не їхати сюди?
– На мою думку, їхати більше нікуди. Клінік сила-силенна, але психологічну залежність вирішують тільки тут. Не дарма сюди хлопці приїжджають з Греції, Ізраїлю … Я знаю багатьох хлопців, які поїздили по дуже багатьом клінікам і монастирям, але це повна маячня.
– Спасибі велике.
– Будь ласка.