– Коли ти лікувався в нашій клініці? В якому році?– В 2000-му році, в березні.
– Ага, пройшло вже сім років.
– Сім з гаком, сім з половиною.
– Льоня, а скільки ти до цього вживав наркотики?
– Років 15 десь. 12- 15. Уже й не пам'ятаю толком. Довго й багато.
– Десь пробував лікуватися?
– Ой, у яких тільки горе-фахівців я не лікувався, що до цих пір здоров'я толком поправити не можу.
– А коли приїхав в клініку до Віталія Івановича, на який день ти відчув, що ти все-таки вилікуєшся?
– Після першого разу, через кілька днів прокинувся, день другий-третій, може, четвертий, зрозумів, що на 1 мм десь далеко-далеко є поліпшення і я запалав. Десь з другого тижня вже мучив Віталія Івановича: "Випустіть, випустіть мене, Я готовий!". Нормально, вийшов і забув. Навіть і не пам'ятаю, як все це було.
– Ти до цього одружений був?
– Звичайно, я був одружений, у мене син, і зараз другий вже є.
– От якщо порівнювати з чимось, які в тебе стосунки були в родині, коли коловся?
– З чим порівняти?
– Ну, на що це схоже було?
– Це було схоже на собаче життя. Нікому не потрібна дворова собака.
– А ось зараз, після семи років, що змінилося?
– По закінченні семи років я два рази обирався депутатом, зараз працюю на державній службі. До того як потрапити на державну службу, я відновив весь бізнес, який був, примножив його багаторазово, побудував багато чого цікавого, закінчую будівництво власного будинку, народився другий син. Загалом – живу як людина. Порівнювати нема з чим, навіть не знаю з чим порівняти.
– Ось приїжджають молоді хлопці і кажуть, що трава це не наркотик. Що траву можна курити. Яке ставлення у тебе до цього?
– Через те, що я приходив до опіуму послідовно, то можу стверджувати, що це ступінчастий процес, будь-який вид наркотику, все одно призводить до найважчого наслідку – до уколів та інше. Неможливо, щоб людина продовжувала і не перейшла на наступну стадію – це виключено. Такого поняття "Це не наркотик" немає. Все що дає задоволення – воно нескінченне, до точки грому *. Одна дорога.
– А яке відношення до алкоголю?
– Значить після того, як я вийшов з клініки, в 2000 році, в березні, мені тут як би толково пояснили, що треба постаратися не пити взагалі, але Віталій Іванович жорсткої заборони не ставив. Але я 3 роки взагалі не торкався до алкоголю і паралельно простежував хлопців, які були зі мною, тут в клініці, в 2000-му році. У багатьох наркотична проблема перейшла в алкогольну проблему, страшну, дуже неприємну.
– Щоб ти порадив хлопцям, які зараз сюди приїжджають?
– Я б порадив, виходячи звідси, виходити до кінця нормальною людиною, закодуватися і від випивки в тому числі. Якщо почати, після виходу з клініки, намагатися розважати себе алкоголем, то це теж будуть сумні наслідки. Потім багато хто повертається кодуватися від алкогольної залежності.
