Астенічний синдром у картині порушень

Наступним за частотою та тривалістю різновидом є астенічний синдром з явищами гіперестетичної слабкості і переважанням зниження порогу сприйняття. Дані симптоми призводили до крайньої чутливості стосовно фізіогенних і емоціогенних впливів, а відповідна реакція виражалася в підвищеній емоційності і швидкій виснажуваності. Одною із супутніх проявів була емоційна лабільність або підвищена експлозивність. На висоті даних переживань відзначалися поведінкові реакції з конфліктністю по відношенню до супроводжуючих і персоналу або взагалі небажанням продовження лікування з обгрунтуванням його як малоефективного. Але і той та інший тип реакції швидко виснажуються і короткочасні. Дана симптоматика підтримувалася порушеннями сну, оборотним зниженням уваги і пам’яті.

Найвиразнішими за зовнішніми проявами були дисфорії зі злобно-гнівливим афектом і руйнівними діями. Виникали вони аутохтонно, хворі самі шукали привід для конфліктів. Дані емоційні розлади мали пароксизмальний характер, за відсутності медикаментозного лікування повторювалися навіть після купірування синдрому відміни. Пацієнти мали тривалий наркологічний анамнез (більше 10 років), при неврологічному огляді виявлялися ознаки токсичної енцефалопатії, на електроенцефалограмі були присутні прояви дифузного ураження мозку, психологічне тестування визначало інтелектуально – мнестичний дефект. Страждали фіксаційні процеси, порушувалися і репараційні здатності (відтворення накопиченого багажу знань). У пацієнтів виявлялися порушення активної уваги (мабуть, пов’язані з супутньою астенічної симптоматикою), і розлади мнестичних можливостей особистості. Дана категорія хворих була особливо складна для психотерапевтичної роботи, бо після завершення дисфорії (тривалість їх від 20 хвилин до 3 годин) самому пацієнту представлялася очевидною безглуздість проблеми, але він намагався знайти і довести свою правоту. Цікавою особливістю представляється зміна суб’єктивного сприйняття плину часу. Хворі оцінюють його, як повільно поточний час, нерідко можна почути твердження, що час “зупинився”, “тягнеться”. Подібні висновки формують обтяжливість тривалого перебування в центрі, і черговий конфлікт міг привести до імпульсивного від’їзду додому без обговорення з рідними та докторами.

Автор:

Віталій Іванович Василенко