– Здравствуйте. Мене зватиДмитро. Я з Криму. У 16 роківспробувавамфетамін з героїном. З цього все йпочалося, не змігзупинитися. Намагавсявилікуватися, відвідав різні кліники, але користі не було. Бувуцентрі "Порятунок", у Генічеську. Шукавпорятунок у Бога, але там чистий "розвод". Не рекомендую там лікуватися. Потімдізнався в інтернеті про центр Василенко. Приїхавсюди і тут до мене люди поставилися не як до наркомана, а як до хвороїлюдини. Допомогабула на високомурівні.
– Дмитро, скажи, з якимипочуттямитиїхавсюди? Які думки були в голові?
– Я їхав з надієющо тут менідопоможуть. З бажаннямкинути. Якщонемаєбажаннякинути, то сенсу в лікуваннінемає. Найголовніше–цевашебажання, щоббуло ваше особистебажаннязав'язати з наркотиками. Бо де є наркотик, там життянемає, це смерть. Приїхавшисюди, у мене буладужеглибокадепресія, яка пожирала мене зсередини. Але потихеньку-потихеньку, завдякилікарям, персоналу і ційметодиці, стало легше. Я зрозумів, щоможнажити без наркотиків, щовзагалі все добре. Є речі, якінабагатоцікавіше, ніжмоєминулежиття. 17 роківжиттяпролетіли як один день. Очівідкрив і закрив. Ось вже й 2014 рік, а змін ніяких. Через вживання наркотиків я не зміг створити повноцінну сім'ю, тривалий прийомамфетаміну та різнісуміші … з дітьми у мене не виходить нічого … але я сподіваюся на краще, що після цього лікування у мене буде повноцінна сім'я.
– Аякізміни у тебе пройшли тут? Ти тут знаходився 4 тижні. Так?
– 6 тижнів.
– Якізміни за цей час відбулися? якщовідбулися
– Відбулися. Знаєте, коли вживаєш наркотики, то деякіпочуття, любов, жалість, їх просто немає. Нікогоне шкода, не соромно, коротшекажучі, думаєштільки про себе. Нібатьків не шкода, ні дружину не шкода, а про решту людей … я взагаліне вважавїх за людей. А впродовж 4-х тижнів я потихеньку почав прокидатися. Неначе спав і ось прокинувся. На сеансах у мене першісльозиз'явилися, почуття, жалість. Дружину з батьками стало шкода, що вони весь цей час … виходить, що весь цей час я пив з них кров. Вони не знають, що я вживав наркотики, але однозначно відчували, щозі мною щось не так. Завдяки сеансам я потихеньку почав повертатися до життя, посміхатися і спілкуватися. А до цього я бувзамкнутий і «відморожений на всю голову".
– Змінилисястосунки з дружиною? На момент, коли типриїхав і, коли тиїдеш.
– Змінилисязвичайно! Вона стала менітрохибільшедовіряти. Ранішедовіри не було, тому що я постійно брехав, нікрапліправди не було в моїх словах. Тут вона побачила в мені тверезулюдину. Коли я тверезий я зовсіміншалюдина. Більшеувагиїй став приділяти, батькам став дзвонити. Я ожив, оживати почав. До цього я перебував у сні.
– Дмитро, тиїдеш зараз. Скажи, яке відношення у тебе до наркотиків?
– Негативне. Тільки один негатив залишився. Я не пам'ятаюприходів. Завдяки шокам, у мене з голови прибрали всіціспогади. Виявляється, без них дуже легко думати, жити і радітижиттю. До цього у мене було: вранціпрокинувся і думки про одне – де дістати дозу, де взяти гроші і все інше. Через це я почав втрачати все – і машину розбив, і з батьками почав лаятися, і менти мене вже "забодали". Коротше кажучи, одна розруха і негатив. І так жив усіці 17 років.
– Дмитро, опиши своїпочуття перед від'їздомдодому.
– Невелика тривога є. Тверезе життяінакше. Насампередпотрібновлаштується на роботу, необхідно бути чимосьзайнятим, а не "розрулювати» гроші і наркотики. Влаштуватися на роботу і приносити все в сім'ю, а не з сім'ї. У мене є невеликезанепокоєння, але воноприємне. Немає страху, що мене буде ламатичикумарити. І немаєцієїтривалоїдепресії. Депресіябулатакаважка, що я не хотівжити. Були суїцидальнімоменти; були думки в голові, що я нікому не потрібний; всівід мене відвернулися; друзівнемає і, як виявилося, ніколине булосправжніхдрузів; в основному однерозчарування. А зараз якісьціліз'явилися, інтерес до життя. До цьогонічого не було. Вжехочетьсяпомандрувати, приноситисобі і оточуючимтількипозитивніемоції.
– Дмитро, тивжеїдеш. Щобтиміг сказав людям, якітількипочинаютьлікування?
– Хлопці, найголовнішецетерпіння і бажаннязав'язати з наркотиком. Кидайте, бо з наркотиком життянемає, і післяньоготежжиттянемає – це страх, просто пекло. Якщохочетежити в раю, то тримайтеся, кріпіться і відганяйтеусі думки про наркотики. Можнажити і потрібножити без наркотиків. Найголовнішецетерпіння і бажання. Удачі вам
