– Тіма, добрий день.
– Добрий.
– Молодець, що заїхав. Коли ти у нас лікувався в останній раз? Останній і єдиний раз.
– У листопаді 2014 року.
– Тобто майже рік пройшов.
– Так.
– Що тоді з тобою було, що привело тебе до нас?
– Я вживав спайси, амфетаміни. Все підряд. Всі наркотики.
– А чому вирішив звернутися?
– Тому що життя вже дійшлj до межі. Бо вже впав нижче нікуди. Зрозумів, що далі вже тьма.
– Пролікувався у нас, виписався, і що сталося з тих пір? Як твоє життя? Налагодилjся або ні? Які досягнення у тебе?
– Так, лікувався 1 місяць. Життя пішло білим кольором, звичайно. Все добре. У житті все прекрасно. Великих успіхів поки що немає. Я думаю, що рік для цього замало, щоб чогось досягти. Все було по мірі надходження, спочатку просто звикав до повсякденного життя, як можна жити без наркотика, і як можна взагалі спокійно жити. І дійсно можна, ніяких проблем немає. Життя ще краще без наркотика. За цей рік я звільнився з роботи.
– Давно?
– Та ось, днями, можна сказати.
– І що тепер?
– Їду до Польщі працювати, за професією – теслею. І теж так спонтанно, ні з того, ні з сього.
– Відмінно. У тебе були проблеми, ми з тобою досить довго обговорювали ці проблеми, ти відчував труднощі з приводу «не спілкування» з залежними людьми. Ти казав, що на роботі у тебе їх дуже багато. Тобто для тебе це була проблема. Як ти її розв'язав?
– Так. Але як сказати. … Це я думав, що це проблема, а виявилося, що це зовсім не проблема.
– Все значно простіше?
– Так. Коли я вийшов на роботу, в той момент сильно ніхто не вживав. З нашої компанії один кинув, він теж не вживає приблизно стільки, скільки і я. А ось третій періодично вживає, є такі зриви – 3 місяці не курить, потім курить. І на роботі, якщо бачу, то відчуваю огиду, спілкуватися з людиною нема про що. Вчора він просто знайомий, нормальна людина, а сьогодні він просто перетворюється на якусь тварину, просто в якийсь овоч, людина помирає. От і все.
– У тебе були сімейні проблеми.
– Сімейні проблеми … Розлучився і все. Дитину бачив на днях, а до цього давали бачити лише 14 лютого. З дружиною не спілкуємося.
– У планах у тебе робота в Польщі, заробляти гроші, а далі?
– Далі? Взагалі, я поставив для себе мету в перший час, мені візу дали на півроку, заробити гроші, щоб роздати борги, яких дуже сильно багато і після відкладати на покупку квартири. Хочу собі купити двокімнатну квартиру, продати свою однокімнатну і купити собі двокімнатну.
– Борги ти маєш на увазі кредити?
– Кредити за лікування, та за квартиру, те, що я рік не платив, коли вживав. Відразу все наросло.
– А до нас вирішив заїхати на підкріплення або просто потягнуло?
– Просто в гості вирішив заїхати на доріжку. Думаю, поки поруч, можу заїхати. А так на півроку їду, то вже півроку не побачу.
– Зайвим не буде.
– Так.
– Тіма, кілька слів про твої враження, про наш центр, про лікування.
– Лікування хороше, центр теж. Усім би радив сюди їхати. Такого іншого центру я навіть і не знаю, і не чув.
– Що ти побажаєш хлопцям, які будуть тебе дивитися?
– Хлопцям я побажаю вірити в себе, щоб вони вилікувалися, почали нове життя і жили щасливо. Можна так сказати, життя без наркотику краще, і життя без наркотику все-таки є.
– Це і є справжнє життя.
– Так. Це і є справжня, тверезе життя.
– Дякуємо.
– Вам дякую.
