– Я взагалі родом з міста Дніпропетровськ і з цією проблемою познайомився в Дніпропетровську. Закінчив курс і за розподілом потрапив у Мінськ. Мені 47 років.
– Ти довго вживав?
– Десь із третього курсу інституту, спробував і… Якщо мені зараз 47 років, то десь до 37. 10 років я не вживаю. Вживав років 20.
– Потім що відбулося в житті, чому вирішив лікуватися їхати? –
Що сталося? Ну от завдяки активності однієї мами, у якої родичі тут були в Запоріжжі. Вона мого приятеля сюди вивезла і вилікувала. Він приїхав до Мінська і ми з ним зустрілися, сіли в машину і я дістав героїн і просив його: "Вова, ти вилікувався?". Він сказав: "Відраза повна". Я при ньому уколовся і він сказав, що йому взагалі не хочеться і що він пройшов найкрутіше лікування. Ну і я поїхав слідом. Ну ось, результат на обличчя.
– У житті щось таке відбувалося? Щось погане, що змусило прийняти рішення поїхати лікуватися?
– Я не знаю, як у інших, але у мене завжди… і , мені здається, всі наркомани, коли вколються, коли вони себе добре почувають (в плані "немає ломки"), ВСІ мріють кинути колотися. ВСІ. У всякому разі, в тому оточенні де я був. Всі мріяли кинути. От тільки, коли ставало погано, всі мріяли знову знайти дозу і вколотися. Дуже багатьох немає в живих з того кола спілкування, хоча у мене було досить локальне коло; я з криміналом не стикався, намагався триматися від них осторонь. Але всеж спілкувалися і всі хотіли кинути. Хтось кинув – лежить в могилі вже… був приятель, він відразу після інституту помер… Це лікування тут дуже вдале.
– Саша, ти кажеш, що твої знайомі з Білорусії тут. Чоловік 5 тут?
– Так, п’ятеро було тут. Приїхали вони всі з різним інтервалом часу, але одна дівчинка померла. До речі, коли я тут лікувався, коли я приїхав сюди, ми гуляли на "п’яточку" і тут дорога і кицька тут на газоні… І ось прийшов Віталій Іванович і лікарі щось обговорюють, що хтось там помер. От чесно, я не вірив. Я думав, що це нам "качку" закидають, що ось, помре – тобто розпалюють пристрасті. Але насправді, це так і є – Аня померла. Вона тут була 2 рази: 1 раз була – зірвалася, повернулася ще раз – пролікувалась, приїхала, і буквально через тиждень укололася і померла. І це абсолютна правда.
– Саша, після лікування якийсь час був важкий період? Ти адаптувався до тверезого життя?
– Ні, у мене був дивовижний період. Я став бачити кольори кольоровими, життя відразу стало кольоровим. Я став помічати людей, сусідів. Я приїхав у Мінськ і подивився на життя зовсім іншими очима. У мене це якось пройшло дуже легко.
– Робота зараз є? – У мене робота, на щастя, завжди була. У мене своя фірма була і мій компаньйон знав мої проблеми і намагався допомогти, тому мені було трохи легше, ніж іншим. У мене завжди була робота. Я не був безробітним, хоча у мене були дуже важкі часи, коли не було ні копійки грошей, тобто мене наркомани зрозуміють, коли треба було знайти гроші, скинутися, назбирати, все це "замутити", якісь квартири, міліція, проблеми – всі ці хованки-гонки – це дурдом.
– Як з особистим життям?
– Все нормально, дружина, двоє дітей – 15 і 22 роки, два хлопця. Один закінчує інститут, другий – закінчує школу.
– З чим можна порівняти ось те минуле життя, "наркоманське"?
– Якби була можливість раніше потрапити в цю лікарню, це було б супер. Зараз інші проблеми – немає вен – піти здати аналіз крові, а вен немає. Я хочу здати кров в звичайній поліклініці, але я соромлюся туди йти. Я приходжу в платну поліклініку – вони колупали – колупали і нічого не наколупали. Є інші проблеми, розумієте. Бережіть свої вени.
– Ще багатьох цікавить, коли приїхав після клініки, як у тебе було з тими людьми, які не хочуть сюди їхати і продовжують колотися?
– Я зі своїм колом спілкування розірвав усі стосунки. Їх немає, я їх не бачу. Тобто раніше їх було море, кругом, мені здавалося, що навколо одні наркомани. Тепер навпаки – всі нормальні. Ще така думка була, коли уколешся, що треба кинути колотися, тому що є проблеми, і сам собі кажу, що купа людей кругом і вони ж всі живуть без допінгу, без усіх цих голковколювань. Я їм заздрив. Зараз я розумію, що це нормально. Жити – це нормально, а колотися – ненормально.
– Ну і побажання які-небудь.
– Усім хлопцям бажаю одужати. Радійте, що ви потрапили до Віталія Івановича. Цей шанс не упускайте і буде все супер.
