Біда, яка привела мого сина в ваш Центр, почалася давно. Тільки в силу батьківської невіри, що з моїм сином це серйозно і на довго, відклала наш приїзд на непробачно довгий термін.
Спочатку я помітила дещо неадекватну поведінку (реакцію на питання, прохання сказати, що відбувається). Стала помічати відсутність апетиту. А потім з'явився запах. Цей сморід проникав усюди і залишався в повітрі, на одязі, став переслідувати скрізь.
З'явилося відчуття, що син став гірше думати, перестав чітко висловлювати думки – став тупішати. Стали наполягати на лікуванні.
Мабуть, він теж це відчув, тому що відразу завів розмову про ваш центр, хоча раніше була одна відповідь: «Я зможу сам.» Сам не зміг.
А тепер я вірю в його повне одужання. Низький уклін вашій величезній людяності, вашому високому професіоналізму.
