Михайло (23 роки)

– Мішо, скільки минуло після лікування?
– Пройшов рік і три місяці. За цей час змінилося багато чого … і з батьками – тобто все налагодилося. Поміняв своє коло спілкування повністю, поміняв місце проживання. Погляд на життя змінився кардинально.
– Працюєш?
– Звичайно працюю! Спочатку було важко, звичайно … Після вживання трьох років … Приїхав влаштовуватися на роботу , заробляти гроші ті, які я витрачав за день. За великим рахунком важко, а потім звик. Розумію, що ось вона життя, нормальне життя, дійсно, яке повинно бути у нормальної людини.

– Мішо, ти в інше місто переїхав?

– Ні, я просто змінив район, а ті друзі, з якими я спілкувався … когось поховав…

– Ти знаєш, багато хто боїться … Були спроби запропонувати тобі?

– По перше, коли я поїхав, усі знали, що я поїхав лікуватися. Коли приїхав, починалася розмова, до мене підходили, ми спілкувалися, де, чого і як… і я пояснював людям, що ніяк і нічого не вийде, пояснював про лікування, але мене просто не сприймали всерйоз. Розумію, що у людей очі затуманені і на життя вони дивляться в інший бік, люди хворі, дійсно хворі. Я пояснював, що є така клініка і сюди можна приїхати і пролікуватися. Розмовляв з батьками, але не у всіх є можливість. Шкода людей. Поміняв коло спілкування кардинально, тепер спілкуюся з абсолютно іншими людьми, є дівчина. Все залишилось в минулому.

– Інші хлопці думають, що можна курити траву. Як ти до цього ставишся?

– Я можу сказати так, після цього лікування, я вважаю, якщо він пролікувався нормально, у нього навіть розмови про траву немає. Взагалі. Яка трава?! Є життя, є тверезе життя. Життя і є наркотик сам по собі. Яка трава? Як всі нормальні люди на свята пива випити, відпочити, і то не зловживати. Трава або ще щось .. тобто люди, які вживають, на якісь речі дивляться зовсім по-іншому, тобто якісь банальні речі, трава притупляє якісь почуття, пташки, наприклад, співають, а вони цього не помічають.

– Ти радий, що приїхав лікуватися?

– Звичайно! Наркотиками не лише самому собі життя ламаєш, вони ламають життя ще тих, хто тебе оточує: матері, братові, друзям і ще комусь. А зараз мене вилікували. Віталій Іванович просто дав життя не тільки мені, а й тим, хто поруч зі мною знаходиться, а точніше матері. Мати – це святе. Тому величезне йому дякую, всім лікарям і психологам, всім-всім-всім. І всім тим, хто лікується тут. Надія завжди є.