Глава про стереотипно - шаблонну поведінку та її очевидну неефективність.

Мислення хімічно залежного спотворене алкоголем або наркотиками. Він сам собі не радий часом, але він заплутався і просто не бачить виходу із ситуації. Досить йому надати повну і достовірну інформацію про те, що, як і чому з ним відбувається (з цим завданням може впоратися тільки фахівець), і він, якщо інтелектт його ще зберігся, зробить правильні висновки і буде жити тверезо.

Але співзалежність - це дзеркальне відображення хімічної залежності. Всі ознаки, всі симптоми хвороби знаходять своє відображення в співзалежності. Мислення співзалежних спотворене не менше, аніж у алкоголіка чи наркомана. Співзалежний теж заплутався, теж не радий своєму життю і теж не бачить виходу. Він щосили намагається змінити ситуацію, але для вирішення проблеми він використовує один з трьох явно неефективних засобів. Існує три улюблених ролі співзалежних: роль рятувальника, роль праведного переслідувача та роль жертви.

Рятувальник - піклується, опікає, рятує і няньчить ... кого? Дорослого чоловіка, який і сам може подбати про свою матір, дружину або дітей ... якщо захоче. А якщо не захоче, то зробить помилку, а за помилки доведеться розплачуватися. Але співзалежні не дають йому це зробити. Помилки робить він, а розплачуються за них дружина, батьки та діти. Співзалежна мати (або дружина, яка бере на себе роль матусі для чоловіка) каже: «Ну як же мені про нього не дбати, адже він мій син. Він такий слабкий і безпорадний. А коли йому було 5 років, він сильно хворів».

Можна погодитись з тим, що мама зобов'язана піклуватися про сина, а якщо позбавить його своєї турботи, то це буде злочином ... якщо синові немає 18 років. Але якщо він вже повнолітній, тепер його черга піклуватися про батьків, повернути свій синівський борг. Що стосується його хворобливості, слабкості і безпорадності, то куди ж вони діваються, коли треба знайти грошей на горілку чи шукати наркотики? Він проявить величезну силу, ясний розум і прекрасну кмітливість у своєму прагненні до алкоголю чи наркотиків. А значить, йому вистачить сили, розуму та кмітливості, щоб прийти в тверезість, якщо не заважати своєю турботою або рятуванням.

І добре б турбота і рятування були ефективними. Але скільки про нього не дбають, скільки його не рятують, а він з кожним роком п'є все більше, впадає в ще більшу залежність від алкоголю або наркотиків. Чому б дружині або батькам не зробити висновок про неефективність і навіть шкідливість такої стратегії поведінки? А тому що рятують, опікуются, няньчать і дбають вони ... не про нього, а про себе. Це псевдоальтруізм, з-під якого визирають довгі вуха егоцентризму. Все це робиться, аби відчувати себе потрібними у цьому житті.

Інша улюблена роль співзалежних - роль праведного переслідувача. Праведний переслідувач кричить, лається, звинувачує, читає нотації, вчить життя, контролює, виховує, викриває в непристойних вчинках свого чоловіка або сина. Виливає в раковину алкоголь із знайдених пляшок. У запущених випадках хапається за качалку або за сковорідку. За життя це безкомпромісний борець з несправедливістю. Праведний переслідувач просто насолоджується своєю правильністю і безкомпромісністю... А де ж результат такої «виховної» роботи? А хімічно залежному ні жарко ні холодно від криків і лайки. А йому в одне вухо влетіло, а в інше вилетіло. Він думає: «Собака гавкає, вітер носить». Він каже: « Якщо ти на мене кричиш, піду і на зло вип'ю в два рази більше». Одже, ця стратегія теж неефективна? Дружина або батьки роками кричать і лаються, а він п'є все більше і більше. Одже, не треба кричати і лаятися, треба діяти якось інакше? Звичайно, виховувати треба було раніше, коли синові не було 18 років. А зараз його треба не виховувати, а лікувати. А якщо він не хоче лікуватися, то самим звернутися до фахівця і беззастережно виконати всі його рекомендації.

 

Нарешті, третя улюблена роль співзалежних - роль жертви. Жертва плаче, шукає співчуття, скаржиться на свою долю: «Яка я бідна і нещасна, як мені з ним важко, як мені від нього дістається, яка я пригноблена!» А сама нічого не робить для того, щоб змінити свою долю на краще. Приклад. Мама сина - алкоголіка скаржиться: «Ми з сином живемо у двокімнатній квартирі. Він приведе п'яну компанію, а мене на вулицю виганяє. Я все літо провела на лавочці перед під'їздом. Мені вже весь будинок співчуває». Це роль жертви. Вона шукає співчуття, а сама палець об палець не хоче вдарити, щоб змінити ситуацію на краще.

Я вже говорив, що усвідомити співзалежність - це означає взяти відповідальність на себе. Можна сказати: «Син мене матюкає і виганяє на вулицю». А можна те ж саме сказати іншими словами: «Це я дозволяю синові лаяти мене матом, виганяти мене з квартири, так до мене ставитись». Так не дозволяйте. Здавалося б, що простіше продати квартиру, розділити майно. На свою частину грошей мама зможе купити окреме житло, якщо не в обласному центрі, тоді в районному центрі. Адже їй своєї пенсії вистачить на ліки, на молоко і сирок. А як син розпорядиться своєю частиною грошей і майна - це його справа. Він же не маленький і не дурень. Але, на жаль, мама в це не вірить. Вона відповідає: «Він проп'є все і знову прийде до мене жити!»

Так! Саме так все і відбудеться ... якщо мама не позбудеться співзалежності! А тепер давайте уявімо, як розвиватимуться події, якщо мати подолала в собі співзалежність. Насправді, квартиру частіше пропивають в кінці другої стадії хвороби. А в цьому випадку ми маємо справу з початком другої стадії, коли дружина вже вигнала з дому, з роботи звільнили, а от мама поки ще не відмовилася від сина. Однак, буває таке, що квартиру пропивають саме на цьому відрізку. Якщо домінує хворобливо змінена частина особистості, тоді, можливо, він продасть квартиру і поїде до матері. Міркувати він буде приблизно так: «Ось приїду до мами, вона мене прийме, і я знову почну паразитувати на її почуттях. Я знову почну смоктати з неї соки». А мама, яка позбулася співзалежності, дверей не відкриє. Адже перед дверима не син, а його хвороба: «Хворобу в будинок не пущу!» Через зачинені двері мама дасть добру пораду: «Їдь в наркологічний диспансер, пройди повний курс лікування, потім влаштуйся на роботу з гуртожитком. І якщо тоді ти захочеш про мене подбати і віддячити за все, що я для тебе робила, то я з вдячністю прийму твою турботу». Співзалежна мати лякається:

- Що ви говорите?! Він не поїде лікуватися. Він же почне двері до мене в квартиру ламати!

- А ви викличте міліцію і напишіть на нього заяву. На перший раз синові дадуть п'ятнадцять діб за хуліганство, а на другий раз попередять: ще одна заява від мами - отримає два роки в'язниці. Питання - чи стане він знову ламати двері при таких діях матері? Навряд чи. Швидше за все, він почне «тиснути на жалість», стане просити: «Мамо, впусти. Я ж дві ночі в підвалі ночував». А мама, яка позбулася співзалежності, дверей не відкриє, а через закриті двері дасть добру пораду: «Їдь в наркологічний диспансер. Там тобі дадуть подушку, ковдру і чисту постіль». Він знову почне канючити : «Мамо, дай хоч скоринку хліба, я два дні нічого не їв». А мама, яка позбулася співзалежності, через закриті двері вкаже: «У наркологічному диспансері триразове харчування, а я приїду тебе провідати, привезу яблука і груші»!

- Що ви, доктор. Він ні за що не поїде лікуватися. Швидше, він з бомжами опинеться.

- А ось це заради Бога. Подобається йому на чистій постелі з яблуками та грушами в наркологічній лікарні - будь ласка. Подобається йому в підвалі з бомжами, вошами і щурами, голодним, холодним, в бруді, де його за людину вважати не будуть, - теж будь ласка. Він буде «бомжувати». Але з бомжами остаточно він виявиться тільки на третій стадії хвороби, коли головний мозок та психіка будуть дуже сильно і незворотньо зруйновані алкоголем. На початку другої стадії ще немає таких глибоких змін, і ресурсів для одужання у людини цілком достатньо. Ну поживе з бомжами два- три місяці, і йому там сильно не сподобається - там немає любові, немає нормальних людських відносин. Він же пам'ятає, що ще зовсім недавно у нього була тепла і чиста постіль , його любили і чекали , на кухні були продукти , а зараз ... Всім серцем він захоче повернути втрачені блага. Він зробить правильні висновки, пройде лікування у нарколога, влаштується на роботу з гуртожитком, на іншу роботу, заробить на окреме житло і ... почне допомагати матері. Ось що трапиться, якщо мама позбавиться від жалю до хвороби, від співзалежності! На жаль, співзалежних в це не вірять.