Спосіб комбінованого холотропного дихання в лікувальній тактиці психотерапії наркоманій.

Психотерапевтична методика холотропного дихання, вперше узагальнена і теоретично сформульована С. Грофом, на даний час широко застосовується при лікуванні пограничних станів в практиці лікаря - психіатра. Просте у технічному виконанні, воно робить глибинний психологічний вплив з переосмисленням наявних проблем, а за даними автора методики призводить до «смерті і відродження». При тривалому (від 45 хвилин до 1 години) ритмічному і глибокому диханні пацієнт проходить чотири перинатальні «матриці», кожна з яких тісно пов'язана з послідовними періодами біологічного народження. На кожній з цих стадій відчуваються переживання, які характеризуються специфічними емоціями та фізичними відчуттями, кожен період асоціюється зі своєрідними символічними образами. У класичному варіанті холотропне дихання вперше було застосовано нами при лікуванні хворих наркологічного профілю для підготовки та посилення дії суперстрессового навіювання (спосіб використання холотропного дихання для потенціювання психотерапії наркоманій. Є.Р. Гасуль у співавт., Авторське право на твір № 8736 від 10.11.2003р.).

За час 3-літнього спостереження за відчуттями і поведінкою пацієнтів під час дихання визначилися загальні особливості сприйняття кожної з «матриць», специфічні для клінічних проявів залежності. Протягом перших сеансів присутнє відчуття спокою, умиротворення, безтурботності, радості, блаженства і іноді екстазу. На фізичному рівні це супроводжується відчуттям легкого тремтіння, що пробігає по тілу хвилями, невеликий озноб, зміни смаку в роті, легку нудоту, сіпання окремих м'язів тіла. Багато пацієнтів, що знаходяться в цей період з ознаками абстиненції, дані прояви першої «матриці» сприймають, як можливість хоч частково полегшити свій фізичний стан. Вони охоче ходять на сеанси, приймаючи стан емоційного комфорту як перші прояви ефективності розпочатого лікування. У деяких випадках стан зміненої свідомості асоціюється з досвідом переживань наркотичного сп'яніння, пацієнти з подивом сприймають можливість отримання подібних картин без застосування психоактивних речовин. Ще рідше подібні емоції і відчуття формують своєрідну психологічну залежність; вимагаючи повторення тільки цього стану, пацієнти ігнорують подальшу необхідну динаміку.

 

Основна ідея реабілітації в нашому центрі: - Ті дійсно можеш поїхати звідси здоровою та повноцінною людиною.

Переживання пацієнтів

Під час наступних сеансів холотропного дихання з'являлися переживання другої «матриці», які кардинально відрізнялися від попередньої. Найчастіше це є страх смерті, страх з’їхати з глузду, страх ніколи не повернутися в звичайний навколишній світ; весь час присутнє відчуття, що життя наражається на серйозну небезпеку. На фізичному рівні це супроводжується напругою всього тіла, важкістю в грудях, тиском у голові та кінцівках. Відзначаються неприємні відчуття і важкість у частинах тіла, пов'язаних з зонами задоволення: можлива виражена спрага, позиви на сечовипускання і дефекацію, що може перервати сеанс.

Майже всі пацієнти описують епізоди, що проносяться в голові, пов'язані з «наркоманським минулим» вкрай негативного змісту або потенційним смертельним результатом. Часто виникають видіння випадків передозувань та перебування в коматозному стані, грабежі і насилля для отримання грошей на наркотик, безглуздої жорстокості по відношенню до рідних. Подібні сцени є першим досвідом усвідомлення безглуздості минулого стереотипу життя, весь негатив наркоманского досвіду надалі закріплюється емоційно. Деякі пацієнти, зіткнувшись з негативними переживаннями, намагаються захиститися від них. У цих випадках включаються підсвідомі механізми захисту, а колишній стереотип відходу від труднощів залишається домінуючим. Саме тоді хворі говорять про посилення непереборної психологічної залежності, що проявляється в бажанні вжити наркотичну речовину. Надалі сеанси холотропного дихання ними сприймаються з побоюванням можливості «повернення на вихідний рівень» у процесі лікування.

Переживання, пов'язані з третьою «матрицею» ще більш концентровані, ніж раніше. Особливо це стосується фізичних відчуттів: сильний біль з проявами тиску, обмеження; задуха, наростаюче напруження. У психічному плані посилюються процеси тривоги, агресивності, дивного почуття збудження. С. Гроф проводив аналогію відчуттів пацієнта з переживаннями дитини, що народжується, проходить родовими шляхами.

В уявленні хворих були присутні ситуації з переживанням страждання і постійного болю, а також почуття тривоги та сліпої агресивності. Однак на відміну від попередніх переживань, де вони були виключно жертвами, даний період ототожнюється то з жертвою, то з мучителем. Переважали сцени, в яких через наркотики пацієнти могли зраджувати і обманювати близьких, а іноді вимоги поєднувалися з фізичною розправою. Частими є сексуальні переживання, але і вони супроводжувалися аморальністю, небезпекою та ризиком для життя, найчастіше пов'язані з наркотичним сп'янінням. Релігійні сцени відображали негативне - елементи сатанинських ритуалів, де пацієнт є активним учасником: п'є кров і отримує від цього задоволення, змушує вживати наркотик інших, а також робить це сам. Відчуття різноспрямованої агресії чітко проявляється при зовнішньому спостереженні. Деякі пацієнти активно протидіють, розмахують руками, ногами, викрикують окремі слова, міняють пози дихання. У інших, навпаки, на очах сльози, змінюється ритм дихання, стан переходить під схлипування до виразного плачу. Незважаючи на переважання негативних переживань, в них завжди були присутні елементи боротьби і, на завершення даного етапу, з'являлося відчуття надії та віри в те, що боротьбі прийде кінець.

Після процедур дихання відбувалось переосмислення даної тематики, що було цінним підготовчим моментом в ефективності наступних сеансів суперстрессового впливу. З'являлося зникле раніше почуття провини перед рідними зі сльозами каяття і благаннями про прощення. Усвідомлення обов'язкової боротьби з метою подолання залежності від наркотичних речовин і можливості перемоги згладжувало емоційні негативні спогади. Лише у деяких пацієнтів подібні уявлення викликали страх і безпорадність перед майбутнім, що виявлялось ще в процесі дихання. Вони різко піднімалися і, намагаючись призупинити цей процес, хотіли вийти із зали. Розуміння необхідності подолання подібних емоцій під час наступних сеансів і вимога проведення до кінця даної процедури було важливим елементом у подальшій індивідуальній роботі з психотерапевтом. Деякими хворими фізичні відчуття на даному етапі сприймалися як повернення періоду абстиненції. Це було особливо обтяжливо і розцінювалося як недостатня ефективність лікування в цілому, або негативний ефект самого процесу дихання, що викликало необхідність невідкладних контраргументів.

Ознаки четвертої «матриці» були пов’язані з тематикою смерті і відродження, при цьому присутнє відчуття перемоги і торжества. Багато говорили про змінення відчуттів: зорові і слухові враження, запахи, смаки здаються сильнішими, яскравішими і приємнішими. Пацієнти описували повернення почуттів, які забрав наркотик, вони стверджували, що зовсім по-новому розуміли і цінували своїх близьких, красу природи, насолоджувались звуками музики. Важливими в житті ставали такі якості, як прагнення до справедливості, повага до інших, бажання творити.

Деякі відчуття хворих нагадували першу «матрицю» , але докорінною відмінністю стало не пасивне спостереження за подіями, а відчуття своєї причетності до всього, можливості довільної його видозміни і відповідальності за це. Переважало почуття глибокого розслаблення, безтурботності і внутрішнього спокою. Оцінюючи основну проблему, у зв'язку з якою пацієнти перебували на лікуванні, вони стверджували про звільнення від наркотичної залежності або можливість позбавитися від неї.

Важливою віхою в цій лікувальній роботі вони розуміли необхідність власної активної позиції. Надалі після курсу лікування вони вважали за необхідне продовжувати холотропне дихання вдома, вбачаючи в цьому можливість розрядки під час психоемоційних криз. У поодиноких випадках переживання супроводжувалися гіперактивністю, ейфорією, збудженням, що зберігалося після сеансів протягом 2 - 3 годин. Пацієнти будували грандіозні плани, претендували на особливе ставлення до себе. Дані короткочасного стану проходили спонтанно і вимагали лише певного роз'яснення. При цьому передбачалося продовження 1 - 2 процедур дихання для формування ефектів спокою і безтурботності.

У ході подальшої роботи в процесі проведення класичного варіанту холотропного дихання виникла гіпотеза потенціювання психотерапевтичного ефекту і згладжування можливих небажаних проявів. У першу чергу це стало проводитися за допомогою включення в музичний супровід окремих буддистських мантр, елементів медитативних мелодій, гармонійних піснеспівів, що формують містичну налаштованість і прискорюють входження в стан зміненої свідомості. На музику нашаровувався єдиний ритм дихальних екскурсій, що полегшує контроль стабільності дихання. У певні періоди при проходженні окремих «матриць» ефект потенціюється плачем і першим криком дитини, що символізує процес народження. Надалі за допомогою комп'ютера нашаровується активна швидка мелодія, що вимагає ритмічного тривалого дихання, накладені фрагменти сеансу імперативного впливу. За тематикою це були вигуки, крики, окремі фрази пацієнтів у стані трансу і ключові установки психотерапевта, що формують негативний емоційний настрій проти наркотику.

Подальша комбінація включала різну ступінь інтенсивності голосового супроводу, що нашаровується на мелодії. Вихідною точкою були роботи вітчизняних вчених ( І. Смирнов у співавт. «Комп'ютерний психосемантичний аналіз та психокорекція на несвідомому рівні», 1995 р.) про ефективність введення несвідомої аудіальної інформації, особливо при поєднанні її з станами зміненої свідомості. При усвідомлюваному пред'явленні семантичних стимулів, частина з яких свідомо буде дуже значною та емоційною для пацієнта, неминуче включаються всі види психологічного захисту. Результати, які будуть отримані при цьому, будуть відображати особливості саме цього захисту, а зовсім не розподіл інформації, що вводиться в пам'ять суб'єкта. Неконтрольовані пацієнтом слова і фрази створюють можливість подолання механізмів психологічного захисту з реальним впливом на його поведінку в екстремальній ситуації або модулювання поведінки при необхідності вибрати яке-небудь з декількох рішень (купувати чи не купувати наркотик, вжити його при можливості чи ні). Практично дане поєднання виглядало в ледве почутних на фоні мелодії повторюваних словах психотерапевта, де звучала реакція інших пацієнтів у трансовому стані під час навіювання. Часті схлипування, блювотні позиви і слова визначалися як неясний гул на фоні музичного супроводу в процесі дихання.

Остаточні принципи проведення комбінованого холотропного дихання сформувалися в залежності від проходження пацієнтами класичних періодів, описаних вище. При проходженні першої «матриці» на фоні безпеки, захищеності, емоційної стабільності особливо ефективними є включення мантр, окремих голосових ефектів (крик дитини), що волає до колишнього життєвого досвіду і вимагає подальшого його осмислення. На 2 - 3 сеансах дихання обов'язковим і ефективним було використання накладення на активний музичний фон неусвідомлюваної словесної символіки. Дане поєднання сприяє підготовці до суперстрессового навіювання, повноцінної участі в ньому з перших днів. При відчуттях переживань другої, а особливо третьої «матриць», важливими при холотропному диханні виявлялися накладення на музичний супровід чітко чутних ключових установок при суперстрессовому засиленні. Дані фрази закріплювали зв'язок фізичних неприємних проявів і емоційно спливаючих негативних спогадів про колишнії спосіб життя, тим самим, формуючи його заперечення. При переживаннях останньої «матриці» ефект закріплення відрази до психоактивних речовин досягався усвідомленням звільнення від колишнього стереотипу поведінки. Це вдавалося за допомогою забезпечення прямого доступу інформації в пам'ять в зміненому стані свідомості або при відключенні свідомості ( коли весь сеанс холотропного дихання амнезується).

Дані різновиди комбінації класичного варіанту холотропного дихання з різними музичними та словесними супроводами дозволили підвищити ефективність психотерапії при зловживанні різними наркотичними речовинами як за тривалістю лікування (виражені реакції з перших днів на групових сеансах навіювання), так і за глибиною необхідного ефекту. У 88 % пацієнтів за спостереженнями за останній рік сформувалася стійка відраза до психоактивних речовин, що виявляється як на психологічному, так і на фізичному рівнях.

Про ефективність підібраних комбінацій говорить і активне бажання придбати пацієнтами диски із записом супроводу холотропного дихання перед випискою, вважаючи це атрибутами закріплення результатів лікування.