Програми психологічної допомоги

Всі програми психологічної допомоги з реабілітації наркозалежних у процесі стаціонарного лікування поділяються на резидентні (з проживанням) і амбулаторні. Будь-яка програма повинна мати три обов'язкові складові:

1. Освітній компонент. Він містить інформацію про вплив на організм наркотичних речовин, про механізми розвитку наркозалежності.

2. Психологічний компонент. Він включає корекцію певних психологічних особливостей особистості, які сприяють появі та розвитку залежності від психоактивних речовин.

3. Соціальний компонент. Зміст якого полягає у формуванні соціальних навичок, які необхідні для організації здорового способу життя.

 

Для організації психологічної допомоги в стаціонарних лікувальних установах в Україні використовується досвід американської системи з профілактики та лікування наркозалежності.

Державна охорона здоров'я не в змозі фінансувати повноцінні програми соціального супроводу осіб з наркотичною залежністю.

Як визначено американськими фахівцями реабілітаційних програм, найбільш ефективною формою психологічної допомоги в лікувальних установах буде соціально - психологічний супровід. Такий супровід дає можливість:

 

  • забезпечити доступ до програм лікування та реабілітації, в яких працюють спеціально навчені співробітники: лікарі, психологи, соціальні працівники;
  • навчати наркозалежних навичкам, необхідним для адаптації в звичному середовищі, але вже без наркотиків.

Програма "12" кроків

Крок 1. У процесі роботи над кроком 1 хворі поступово приходять до висновку про неможливість контрольованого вживання наркотичних речовин, про повну поразку при зустрічі з ними. Такий результат досягається за допомогою аналізу хворими всіх життєвих втрат, яких вони зазнали у зв'язку зі зловживанням (нереалізовані життєві плани, поховані надії, втрачене здоров'я та ін.)

Усвідомлення глибини життєвих втрат, що виникли внаслідок зловживання, в свою чергу, призводить до підвищення мотивації до лікування, поява у свідомості хворого обдуманої, емоційно пережитої потреби змінити своє життя, позбутися залежності, яка виявилася для нього вкрай деструктивною. Хворі починають розуміти, що вони не "погані", "нікчеми", а страждають важкою хворобою і потребують допомоги. Такий висновок дозволяє їм позбутися від почуття провини, прийняти рішення, що вони не несуть відповідальності за свою хворобу, але повністю відповідають за своє одужання.

Крок 2 допомагає хворому переглянути свої погляди, які привели до життєвого краху, прийняти рішення про необхідність шукати допомогу. Цей крок - роздум, в процесі здійснення якого починається переоцінка особистісних цінностей, поглядів, вчинків.

Крок 3. Зробивши крок 3, хворий починає усвідомлювати, що є багато проблем, які неможливо вирішити, спираючись тільки на свої особисті зусилля.

Крок 4. Здійснення моральної самооцінки - це, по суті, визнання того, що хворі на наркоманію страждають від почуття провини, сорому, пов'язаних з їх поведінкою, від втрати самоповаги. Усвідомлення цього повинно мати для хворого велику цінність. Зміна поглядів, переконань, що виникають у процесі інтенсивної психологічної роботи самого хворого, створює базу для підтримки життя без наркотичної речовини, подальшої психологічної роботи, спрямованої на самопізнання і особистісний ріст.

Кроки 6 - 12 традиційно здійснюються хворими в групах самодопомоги АН за підтримки членів суспільства, які мають триваліший стаж життя без наркотиків і здатні поділитися своєю вірою, сподіваннями і конкретними життєвими досягненнями.

Таким чином Програма "12 кроків" може вважатися однією з кращих моделей лікування залежності від наркотичних речовин. Тому надалі ми маємо намір запропонувати фахівцям-психологам, які працюють з пацієнтами, залежними від наркотиків, конкретні розробки щодо здійснення кроків 1 - 5 програми в умовах наркологічного лікувального закладу.