Ліквідація психічної залежності

Ліквідація психічної залежності від наркотика відбувається шляхом потужного, суперстрессового впливу на свідомість і підсвідомість хворого, переважно із застосуванням гіпнотичного навіювання, глибокого трансу, під час якого виявляються фазні стани, використовувані для створення у свідомості хворого міцного агресивного ставлення не тільки до конкретного наркотичного препарату, а й до всього наркоманського способу життя (так званий "психоенергоблок").

При цьому використовуються емоційні стани страху, насамперед страху смерті, переживання "вмирання", "загибелі від наркотику", страшного болю та інших огидних відчуттів, що супроводжують процес вмирання. З цією ж метою використовується створення негативних "якорів", тісно, за рефлекторним типом, зв’язаних з вищевказаними негативними відчуттями та емоціями.

Одночасно проводяться сеанси електроконвульсивної терапії в докоматозних параметрах, коли подається електричний розряд, що супроводжується словесним підкріпленням, яке закріплює у свідомості пацієнта негативний, смертельно небезпечний вплив наркотику замість раніше пережитої і бажаної ейфорії. Крім умовно-рефлекторного впливу даної процедури, її важливе значення - зняття явної та прихованої депресії, що лежить в основі первісного і подальшого прагнення до наркотичного стану (не випадково творці методу ЕКТ в 1937 роки італійські психіатри Біні та Чарлетті застосували його насамперед для зняття наркоманської залежності та лікування білої гарячки).

Паралельно з суперстрессовим впливом, застосовується комплексна психокорекційна, психоаналітична робота з пацієнтами, здійснювана бригадою лікарів - психотерапевтів-психоаналітиків. Розроблена спеціальна програма психоаналітичних тестів і прийомів, що включають класичний психоаналіз З. Фрейда (в його новому варіанті, що використовує не письмовий запис вільних асоціацій, як це робив творець методу, а диктофон, "Інтерв’ю" розшифровуэться разом з пацієнтом на другий день після запису, що дозволяє більш точно оцінити отриману від хворого інформацію, недомовки, застереження, забування, що дозволяють виявити приховану, підсвідому сферу психіки наркомана), а також подальші розробки та підходи його учнів і продовжувачів - гештальт- підхід Ф.Перлза, трансакційний аналіз Е. Берна, психодрама Я.Морено, гіпноз М. Еріксона, нейро-лінгвістичне програмування за Р. Бендлером, маскоаналіз і маскотерапію за М.Є. Незлояном (Москва), футуропрактика Н.Б. Долгополова (Москва) і ряд інших методик. Особлива увага приділяється проведенню підготовчої роботи з хворими з метою підвищення гопнотичної дії основних сеансів, що проводяться В.І. Василенко.

Це досягається проведенням в проміжках між основними гіпнотичними сеансами (у вільні від них вихідні дні) сеансів холотропного дихання за С.Грофом. Досвід показав, що трансові стани, що виникають спонтанно під час цього дихання (або його варіантів типу ребефинга), дають перше уявлення про майбутні транси під час основних гіпнотичних сеансів і полегшують його наступ при наявності первинного опору пацієнтів. Часто в цей період настає катарсис у хворих, що полегшує знищення наркотичної залежності.

Крім зазначених методик, широко застосовується техніка східних (китайських, індійських) медитацій та концентрацій, як констеллюючий фактор комплексної психотерапії, зокрема, самадхи-йога (її варіанти - випассана, зорова самадхи, філософська самадхи та ін.).

Крім зазначених методик, широко застосовується аутотренінг за І.Шульце, інші способи саморегуляції. Паралельно з методами психотерапевтичного ряду застосовується фізіотерапія, масаж, мануальна терапія, методи фізичної культури і спорту, для чого обладнано спеціальний тренажерний зал, де є комплекс спортивних снарядів та ігрових столів (настільний теніс, більярд та ін.). На вказаний розділ роботи дається основний запас часу - 2-3 тижні.